Закарпатська школа живопису творилася багато років. Сусідство області з багатьма державами сприяло тісному спілкуванню людей. Особливо можна прослідкувати взаємовплив течій та напрямків у живописі. Багато художників Закарпаття вчилися початкам академічного живопису в закладах Європи.

(Деякі фрагменти роздумів посіяні малярськими роботами художника)

Акварельний чай крізь живопис припудреного печива вилився на стіни Імпасто солодкими кольорами…

Епіграф: «Просто зрідка вночі літати

І писати свої ноктюрни…», – з вірша

Ніни Кур’яти.

Мілану Кундері належить таке бачення: «А ми, в Європі, хто ми такі? Я згадую фразу Фрідріха Шлегеля, котру той написав в останні роки 18-го століття: «Французька революція, «Вільгельм Мейстер» Гете, «Wissenschaftslehre» Фіхте – це величні тенденції нашої епохи». Поставити роман і філософський трактат на один рівень з найважливішою політичною подією – це і є Європа – Європа, що народилася з Декартом і Сервантесом: Європа сучасності…

Букет жіночї творчості від виноградівських мисткинь цієї весни, цього року в ІМПАСТО

«ТВОРИТИ – ЦЕ ЗНАЧИТЬ ВІДКРИВАТИСЯ БЕЗМЕЖНО…», - Франц Кафка.

(Ця течія вражень і розмислів з’явилася завдяки знайомству з живописом ОЛЬГИ КАШШАЙ).

Одноповерховий Ужгород. Затишні і спокійні невеличкі вулички, провулки, ошатні садиби. Перед приватним будинком палісадник, це обов’язково, чистенькі доглянуті дворики, багато виноградних кущів. В одному з таких будинків жив і творив знаменитий закарпатський митець і людина великої душі Антон Кашшай. Тепер у цьому будинку мешкає пан Мирон Кашшай з родиною, син видатного живописця. Майстерня творча не пустує, бо десь років з десять тому малярство цілковито заполонило помисли онуки одного із класиків закарпатської школи – панни Ольги Кашшай.

18 день лютого 2018-го  відтворив у виставковій залі ІМПАСТО веселкові мотиви – декупаж пляшки та вишивка бісером. Рясні кольори з відтінком тепла  розбавили сіру буденність  холодних стін.

Нічого в природі не вічне…Та найбільш нетривке цвітіння. Його буяння – розкіш, яку дозволяє собі природа. І нехай життя якоїсь квітки триває не більше доби – це завмирання краси благоуханно лягає в наші душі і щось, все-таки, пробуджує, зачіпає, пестить і хвилює. Наш світ багатий на красу. Вона, сягаючи своєї неповторності, замирає, не відчуваючи ні суму, ні жалю. А потім знову й знову бентежить нас.

Виставкова зала ІМПАСТО на передодні весни пропонує виставку майстринь Виноградівщини:

Олени Капустянової;

Оксани Мигляс;

Наталі Данкович;

Наталі Гіркої;

Богдани Задорожної.

«РЕЙТІ ЯНОШ – то művész (митець)  Хто його не знає?!», – імпровізований мотив з Ш. Петефі.*     

(Цей текст – то намагання розкрити окремі риси езотеричної сторони  творчості ЯНОША РЕЙТІ; філософська, психологічна,  символічна архітектоніка робіт митця).

Янош Рейті, один з найбільш оригінальних митців не тільки Закарпаття, неповторний графік, своєрідний пейзажист, самобутній ілюстратор книжок. Богемна особистість, і як угорський закарпатець виконує роль такого собі зв’язкового, поміж Товариством угорських митців Закарпаття імені Імре Ревеса і всією Україною та рештою світу.