Мій замовник (Бог) не поспішає

«Це буде подібно лісу. М`яке світло литиметься через віконні пройоми, розміщені на різній висоті так, що вам буде здаватися, що це світять зірки…»

***

На скатертині неба рожева пишнота…

Як здоба, що запилена рум`янцем

З обкладинки, що у святковім глянці,

Чаруюча та не їстивна смакота.

На передодні зустрічі про яку хочу написати, одна юна особа запропонувала мені подивитися фото будинку в селі Фанчиково, де колись жив місцевий художник, вчитель, спортсмен Степан Кутлан.

Квітневим днем стояла сонячно,

прозоро струменем в долонях.

Ти говорив:

Немає нічого достовірнішого, ніж реальність. Відтворення її на полотні в найбільш оптимальній і реалістичній формі – це повага до цього світу, до кожної індивідуальної його частинки.

 Несе людина на спині рюкзак, наповнений життям і любов`ю. Несе тяжко, втомилася… А назустріч їй інша, легко, безтурботно крокуюча. Людина з рюкзаком питає:

– Добрий чоловіче, де твій рюкзак? Ти так легко йдеш дорогою?

«… Ікона… велика, чудова, вражає подивом розум; подібної ми й перед тим не бачили і пізніше ніколи не оглядали… багато бачив (ікон), почавши з грецьких країн до цих місць і звідтіля до Москви, проте ніколи не траплялося подібного чи хоч рівного цьому (образові)»

Павло Алеппський (Халебський)

«Він першим зустрічав ранковий туман нового і довгого дня в історії світу під єдиним знаменом чистого мистецтва».

Коли бракне часу охопити те, що з`являється в сучасній літературі – читаю антологію. Збірка «Сама» зібрала п`ятдесят п`ять сучасних київських поетес від 60-тих до сьогодення.

Напередодні бачила війну.

Не пам`ятаючи зліталися прокляття

На зраджену, покинуту, сумну

Країну непорочного зачаття.