Марія Конкіна

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...

Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

У День закоханих у картинній «Галереї» Виноградова відбулося відкриття виставки п’яти графіків.

Завершенням Днів угорської культури у Виноградові стала пересональна виставка робіт самобутнього з Шаланок живописця Мікловша Горонгозова (16.12.1937 – 30.04.2014). І хоч самого майстра пензля вже шостий рік немає між живими, його душа і присутність зараз відчувалася між нами.

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже Людина.

(Ліна Костенко)

Вівторок, 28 січня 2020 08:06

З піснею крокує по життю

У  Виноградові проживає багато талановитих людей. І художники, і краєзнавці, і поети, і самодіяльні композитори, і народні умільці… Час від часу вони проявляються, дивують нас свіжістю і новизною своїх здобутків, діляться з нами своїми захопленнями і творіннями рук, викликають наш щирий подив.

Колись село називалося Вишнім Шардом. Стало своєрідним  «Бермудським трикутником». Тут сходилися  Хустський, Іршавський та Виноградівський райони.

Жвава підготовка до різдвяних свят повністю захопила і поглинула вихованців дитбудинку №3 з фізичними вадами здоров’я.

З небувалим успіхом у Виноградівському греко-католицькому Успенському храмі пройшов святковий різдвяний концерт хору хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи.

…Палю цигарки. Безперервно. Пробач.

Хоч вогник в ночі – це для снайпера щастя.

Розплавлена «градом» четверта доба,

Очистила душу вогненним причастям.

Ще так не молився. Ще так не хотів

Я жити. До тебе. А інше все тлінне.

Ця талановита жінка проживає на Виноградівщині у селі Вербовець. Сама народилася в долині гірської річки Лужанки в Новоселиці на Тячівщині.

Неділя, 15 грудня 2019 08:06

Його роки – йому до лиця

На його життєвім порозі – зоресяйних шістдесят. Це вже вдало і уміло  подоланий перевал. З висоти серпантину можна оглянутися і побачити  пройдений шлях. Оцінити все досягнуте і зроблене, відчути свої здобутки, втілені в життя бажання і мрії, побачити нові горизонти, до яких ще ця зріла людина прагне дійти.  

Сторінка 1 із 15