З шкільної парти почав писати вірші. Вчителька рідної мови та літератури не оцінила дитячого таланту, першої проби його пера. Після розмови з нею на душі залишився гіркий осадок. Однак писати не переставав.

У січні 2018-го у видавництві «Гражда»  в Ужгороді (редактор Іван Ребрик, коректура Галини Тамаровської, художньо-технічна редакція Андрія Ребрика, передмова Василя Горвата) вийшла у світ нова книжка 30-ти річного автора Миколи Бурмек-Дюрі «Щоденник молодого рома-мандрівника».

У місті зустріла давню знайому. Звернулася і щиро попросила написати нарис про хорошу людину: районного лікаря, хірурга вищої категорії Василя Васильовича Бесагу, який працює у Виноградівській районній лікарні. Її недавно прооперував. Вже повністю одужала, повернулася до роботи. Але щиро вдячна цій людині за відновлені сили та повернуте їй здоров’я.

Змалку мріяв стати священиком. Та збулася ця мрія 25 років тому. Не легка душпастирська ноша. Бути посередником між Богом і людьми справді дається вибраним. У щоденній кропіткій праці має проявляти людяність, доброту, прив’язаність, моральну чистоту, високі поривання душі. Серце священика ніколи не повинно полишати відчуття: у будні і свята він завжди потрібний людям.

У серпні 2016-го, в Ужгороді, на Орлиній вулиці, 1, у видавництві Івана Ребрика «Гражда» вийшло нове літературно-художнє видання Дмитра Поповича «П’ять збірок» (невольнича муза). Обкладинка аматора – планериста Валерія Барченка, який на дельтаплані зробив  обліт  і зняв село Онік з висоти пташиного польоту, вдало доповнила 250 примірників його. У різні роки писалися Дмитром Миколайовичем вірші.

З нею познайомилася на презентації збірочки поезій «Талант» (репресовані вірші) народного поета з Великої Копані Івана Івановчиа Бігуна. Проходила вона у Виноградові влітку 1994-го.

Куди б дорога не повела людину найближчою та найкоротшою є саме та, що веде до рідної домівки. Бо все там було в перше: пісня жайвора у високім і чистім небі, соняхи попід тином, привітна усмішка матері та її простягнуті руки навстріч зробленим першим крокам її дитини, школа, друзі виплекані в серці найзаповітніші сподівання, світлі мрії та надії.

До Різдвяних свят та Нового року, що пройде під знаком Жовтої Земляної Собаки талановиті діти Виноградівщини отримали чудовий подарунок.

Цей новий грудневий день ми зустрічали в дорозі. Їхали в Чорнотисово. Рідній нашій школі, яка на Затисянщині давно вже стала базовою, виповнювалось 70.

Свої найзаповітніші листи Святому отцю Миколаю школярі України писали протягом грудня. Йому відправляли свої малюнки. Радо опускали до скриньки найсміливіші свої бажання і мрії, бо дівчатка і хлопчики вірили. що їхній Улюбленець їх обов’язково здійснить.