Цю вродливу, завжди стриману і уважну до людей жінку в Закарпатті добре знать майже всі поети, композитори, видавці, шанувальники поетичного слова… Маріанна Салай-Пак – член Національної спілки письменників України та член Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини». До поціновувачів її 150 ліричних пісень, які звучали  на столичній сцені палацу «Україна» та на численних мистецьких форумах в Туреччині, Фінляндії, Німеччині, Франції, Угорщині та інших європейських країнах долучилися сотні людей. З 2009-го року Маріанна Йосипівна незмінний керівник Ужгородського районного осередку МАЛІЖ. Очільник літературного гуртка «Первоцвіт». За ці роки, разом із своїми вихованцями вони впорядкували і видали 7 збірок дитячої творчості.

Поле пересіяти ще можна. А життя… Один раз живемо: ні переорати, ні пересіяти. Через те треба прокладати рівну життєву борозну й сіяти землю чистим, добірним зерном.

Вона живий свідок двох історичних епох. Часом жартуючи каже: «Занадто довго живу на цім світі, багато чого бачила і пережила». Їй зараз – 87. Виглядає молодо. Жвава, рухлива, енергійна. Коротка стрижка русявого волосся. Вродливе вольове жіноче обличчя. Блакитні, як озерця її очі. Не по роках тендітна, спортивної осанки і легкої ходи.

Запам’яталася його легка, трохи збентежена посмішка, коли розповідав про себе. Народився у мальовничих Карпатах. Змалку слухав шепіт смерековий, пив водицю із потічків, що стікали з відрогів Чорної Гори. Із зелених полонин вловлював трембіти клич. І вітер-чародій на струнах-вітах награвав йому у Виноградові чарівні мелодії. В урочищах Дубки, Теплиця, Виннички збирав гриби, заготовляв лікарські трави, знімав цілющі ягоди і дички. Влітку купався і засмагав на берегах річок Тиси та Боржави. Як у кожній сім’ї радісно зустрічали різдвяні свята, пасхальні дні, купальські переходи. І завжди в родині лунала пісня, коли за дружнім столом збиралися всією сім’єю Січ.

«Батьківщина – це твій дім, твоя колиска, це образ великої святині у твоєму серці. Це знання історії, це саме життя, пов’язане із долею Батьківщини, це вічно жива сила, що  з раннього дитинства усотується в кров, у серце, в кожну клітинку як вічно живий рух народного духу, як народне безсмертя»

(Василь Сухомлинський).

Коли на вулиці Борканюка, 11/1 у Виноградові Мартуся Товт придбала двоповерхове приміщення, одразу визначилася: перший поверх відведе під магазин народних промислів «Чарівна голка - Varázstü». Тут розміщатиме витвори майстрів ручної роботи – керамічні вироби – кухлі, глечики, тарелі, напільні вази; різними техніками вишивані речі – серветки, скатертини, рушники, килимки, картини, домашні обереги з біблійними висловлюваннями…

За роботою не відчув як пролетів міленіум. Людство переступило рубікон другого тисячоліття, століття і початок нового віку. Вечоріло. З Білок Петро Іванович повертався у Виноградово. Дорога була неблизькою, часу для роздумів вистачало. Аби їхалося веселіше у машині включив магнітофон. За кермом легкового автомобіля не  перший рік та  до дорожніх знаків завжди дуже уважний. Траса, як відкрита книга. Живе безперервним рухом транспортних засобів. Не дає можливості водіям розслабитися, від кожного вимагає постійної уважності.

Вона довго зберігала цього листа, адресованого їй (Чепинець Олені Іванівні, дівоче прізвище Сливка) у Виноградово, вулиця Ардовецька, 106 польським офіцером Збишеком Ліщінським.

Це було 9 років тому. Із своїми вихованцями – маліжанами збиралися в поїздку на Міжгірщину, де мали приймати участь у Міжнародному фестивалі обдарованої юні України та сусідніх і дальніх зарубіжних країн «Рекітське сузір’я». З підліткового кабінету мала взяти довідку про стан здоров’я кожного з учасників поїздки. Доки завідуюча кабінетом Ганна Іванівна Качало робила виборку по школах, я уважно стежила за її роботою.

Майже півтора року Михайло Чухран чекав на цю зустріч із своїми шанувальниками гумору та фіглів. І вибрав вдалий день – Міжнародний день друзів. Захотів з усіма  щиро поділитися своїми останніми напрацюваннями. І ось така нагода трапилася. Після тривалої перерви, пов’язаної з коронавірусом свій творчий звіт наш земляк приурочив крилатим, багато обіцяючим  словам «Все буде добре».