
Марія Конкіна
Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети...
Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...
Дзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов…
На Верховині коломийки – це не лише голос віків, це – духовний скарб наших попередників прийдешнім майбутнім поколінням.
Молодь у творчому просторі пізнання
Вдячна долі за кожний прожитий рік…
Учителю! Пораднику і друже!
Ви вибрали дорогу не просту.
Ми вам сьогодні дякуємо дуже
За Вашу працю вчительську святу!
Посаджу я калиноньку, щоб вірно любила
Ти вірності й дружби
Навчаєш мене.
Говориш про зле,
Про смішне і сумне.
Про далі небесні,
Про надра землі –
З тобою усе зрозуміло мені…
Назавжди полюбив рідну землю, на якій народився і зріс…
За 75 років районка тричі змінювала свою назву. Була «Сталінський прапор» (з 16 грудня 1945-го), «Прапор комунізму»(з 26 червня 1955-го) і останній вибір – «Новини Виноградівщини» (з 1 січня 1991-го).
Долі людські. До кінця своїх днів хочу бути з тобою
До Василя Андрійовича сили поверталися поволі. Коли виписався з лікарні, повернувся до Виноградова і на роботі приступив до виконання своїх службових обов’язків, до кабінету запросив Марію Андріївну. Жінка неспішно ввійшла до приміщення, уважно подивилася на шефа. Попросив її присісти.
Долі людські. Знала ціну кожному слову і вчинку
В розмові з медиками довідалася, що головний лікар районної лікарні, комуніст Василь Андрійович Гіріц у свій одружився з Сестрою Милосердя, служебницею Згромадження святого Вікентія де Поля, яке існувало при Виноградівській римо-католицькій церкві. Входило до нього четверо монахинь. Виникла ціла низка запитань, які не давали мені спокою. І я почала шукати сліди бодай одної з них, яка ще є живою. Так і потрапила на вулицю Ватутіна, 13. Тут жила самотня колишня монахиня Агіна, Доріка Юріївна Часин, в минулому операційна сестра районної лікарні.
Долі людські. Завжди був потрібний людям
Своїми думками з нами поділилася Тамара Михайлівна Підгородецька, колишня вчителька англійської мови Виноградівської школи-інтернату:
Долі людські. Подібної людини в житті не зустрічали
Розмову з Ніною Федотівною перервав телефонний дзвінок. Поки жінка розмовляла з колегинею, спіймала себе на думці, яка вона цікава співрозмовниця.
Долі людські. Своєю ініціативою і задумом умів запалити людей і повести за собою
Протягом 33-х років поспіль Василь Андрійович Гіріц був головним лікарем Виноградівської районної лікарні. Постійно дбав про охорону здоров’я трудящих району. Яким він був, запам’ятався і живе у спогадах людських поговоримо далі…
Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/user.php on line 260