Люблю любов, що диво є із дива
Я не люблю світанки без любові, Немилостиве марево пробуджень, Де простирадла смужково-тигрові Коротять сон у оргії засуджень. Я не люблю любові без світанків, На полохливі вигуки та схожа. Хай заглядає хтось безперестанку – Я привітаюсь озерцем із ложа. Моє тепло сховає купол неба, А поряд стане сірий перехожий. – Я не люблю, коли любов потреба, – Скажу йому, ЩО виправлять негоже. Він повернеться, вибачиться зайве І темна сутінь з ним закриє двері. У вікна вже прорізується сяйво, Ранкове сяйво крізь махру темпери. Я так люблю світанки пурпурові! Що забігають вигукнути: «Здраствуй!» І розсипають смужки паперові Із осяйної білої піастри. Що чути дзвін роси чийогось співу, І шелест рук, торкаючись руками… Люблю любов, що диво є із дива, Народжене ранковими зірками.
Валентина Костьо
У її мистецькому просторі живуть враження, роздуми, почуття…
Тобі подяка, Боже за життя! Благослови побачити світанок!
Валентина Костьо
Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.