Люблю любов, що диво є із дива
Я не люблю світанки без любові, Немилостиве марево пробуджень, Де простирадла смужково-тигрові Коротять сон у оргії засуджень. Я не люблю любові без світанків, На полохливі вигуки та схожа. Хай заглядає хтось безперестанку – Я привітаюсь озерцем із ложа. Моє тепло сховає купол неба, А поряд стане сірий перехожий. – Я не люблю, коли любов потреба, – Скажу йому, ЩО виправлять негоже. Він повернеться, вибачиться зайве І темна сутінь з ним закриє двері. У вікна вже прорізується сяйво, Ранкове сяйво крізь махру темпери. Я так люблю світанки пурпурові! Що забігають вигукнути: «Здраствуй!» І розсипають смужки паперові Із осяйної білої піастри. Що чути дзвін роси чийогось співу, І шелест рук, торкаючись руками… Люблю любов, що диво є із дива, Народжене ранковими зірками.
Валентина Костьо
Валентина Костьо
Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.