Ім’я на стіні

ПоезіяІм’я на стіні

Ім’я на стіні

Ім'я на стіні
Проходять мимо люди, люди,
тумани, сирість і дощі,
Христос, апостоли і Будда,
учені, п'яниці, бомжі…
Ото знетямлені в зажурі,
веселі, хитрі, мовчазні.
Брюнети, рижі, білокурі –
всі повз стіни, а на стіні
чиєсь ім'я ножем набите
в гарячім попелі лежить.
А серце пополам розбите
напевно досі не спинить.
А букви висіклись на тілі,
а букви випекли свій шлях,
сховавши пам'ять потерпілих
в альбомостислих сторінках.
…стіна сповідуватись буде
хіба що небу уночі,
а мимо йтимуть люди люди,
тумани, сирість і дощі…
15.07.18.
 
Сюжет із роману
Радість, сповзаюча сном-опроміненям,
усмішка  сплавлена після образи…
Дівчинка-янгол без жодного значення
вкотре вбігає до класу.
Складена-гнута у формі вареника
дошка із написом «Класна робота».
Дівчинка-янгол пише в щоденнику:
«Ти не один, моя люба сволото!
Далі ще буде, далі і далі…
Я тобі знаєш, ніщо не пробачу»
Дівчинка-янгол, картинка в журналі,
тихо за партою плаче.
Хто міг би знати як довго, доколи
ріки солоні її підмивали.
Дівчинка-янгол закінчила школу,
і свій щоденник сховала.
Щастя своє будувала і вміла
щастю радіти і щастю всміхатись.
Але якось доторкнулась несміло
свого щоденника й стала читати:
«Ти не один, моя люба сволото,
далі ще буде, далі, і далі…»
Випила чаю сама з бергамотом,
і випадково в журналі
знову зустріла знайоме обличчя,
тільки змужніле, гламурне і чемне.
Поряд тулилася до передпліччя
юна модель наречена.
 - Зрілість, одначе, тобі так парує, -
думає в голос і поглядом ловить
знову насмішку. Він вкотре фліртує,
вверх піднімаючи брови.
Час вже загоїв синці і побої,
дівчинці-янголу довго не спиться.
 - Мабуть пробачив, - подумала сво́є,
мабуть забув, веселиться.
Це відбулося в якомусь романі –
Може й насправді. Таке все ж буває…
Зустрічі перші, вони ж і останні
пам'ять навіки ховає.
9-11.08.18.
 
Ну майже фільм…
Мій годинник на стіні замре,
бо вчорашній бум-армагедон,
розкопавши  збите і старе
кладовище випадкових зон,
як стихія, скаламутив даль –
вже не буде розуму й добра…
Циферблат, як монолітність скель
замовчить над нічниковим бра.
Суперечки петлями й шитвом
нагаптують випуклі рубці.
Під ногами кинутий альбом
і сірник запалений в руці.
Та дзвінок у двері. Довга мить,
як смола, наліпиться до рук.
Припекло і відчаєм болить
посекундний невсипущий грюк.
Він зайшов, оголеним плечем
доторкнувся до вогню в руці
 - Не болить і навіть не пече…
Та сльоза з'явилась на щоці.
 - А тебе немає, ти не тут…
Циферблат покривився і тріск,
як великий і хижацький спрут
щупальцями-стрілками затис
нас обох і чути, як дзвенить
за вікном провідниковий біс.
Догорає мій альбом, летить,
падає зоря його, як спис.
І кінець, як в екшені-кіно…
(Режисер – історія – глядач)
Хто він, звідки і чекав кого?
… вказівним торкаю вимикач.
12.07.18.
 
Асоль в садку
В садку квітучому сполохані сліди
злітали чудернацькими птахами.
Зліпались очі попелом води
і цвіт, як сніг, розтанув під ногами.
Колодязь ахнув на межі двох доль,
суниці сплуталися в дивне промоколо…
В садку стояла втомлено Асоль,
а соловей захлипувався солом.
Птахи гніздилися у коминах вночі,
перестеляли простирадла їм папуги.
І сад спочив, та пес один княвчить
на шиї із частиною папруги.
Під ранок забожилася Асоль –
ніколи не читали Соломона,
і іншу не нав'язливу вже роль
зіграти, якщо вийде із полону.
Будь-де та тільки в жодному садку
не буде розцвітати її врода.
Папуги п'ють водичку із кадка,
Асоль вирішує, якого вона роду…
17.05.18

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва