Блукаючи думками

На побачення із лісом 
На побачення із лісом 
Сьогодні піду. 
Я одягну душу в тишу 
Й лиш спокій візьму. 
Я залишу на узліссі 
Всі свої тривоги. 
Хай загубляться в траві 
Й не знайдуть дороги.
Розімкне обійми ліс 
В сердце своє пустить 
Наболіле все розкажу 
І мені попустить. 
Промінці по листю скачуть 
Неначе малята. 
Розчиняюсь у повітрі 
І чекаю свята. 
Нарву квітів у букет, 
В ньому розчинюся, 
Як травинка із землі 
Сили наберуся. 
З багажем натхнення 
Зібраним в ручну 
Новий день з світанку 
З вірою почну. 
На побачення у тишу 
Щодня утікаю 
Свої крила я за вітром 
Щораз розправляю.... 


Слово 
Слово рятує.... 
Слово вбиває.... 
Кожне слово 
Свою силу має. 
Слово – підтримка 
Крила дає. 
Слово – образа 
Образить, уб'є ... 
Словом підтримати 
А можна і вбити...
Залежить від тебе 
І від того, що хочеш зробити. 
Вилетить слово 
Його не спіймати. 
Завжди обдумай , 
Що хочеш сказати. 
Краще промовч, 
Ніж казати дурне 
Якщо твоє слово 
Не підтримкою є. 
4.06.2021


Літаючи думками
Літаючи думками по під хмари 
Шукаючи натхнення у зірок. 
Закохана в вірші без тями 
Пишу з Любов'ю кожен я рядок.
І кожен раз сама собі дивуюсь 
Хто це шепоче римою мені? 
І знов і знов рядки диктують 
Думки, що в мене в голові. 
Буває так прийде натхнення 
Що пишеться саме собою... 
Немов веде хтось інший 
Моєю правою рукою. Я
Богу дякую за дар, 
Яким мене він наділив 
Пишу рядки, дарую вам 
Оцінку ставите вже Ви. 


Вечір на плечі спокійно лягає 
Вечір на плечі спокійно лягає, 
Сонце вже сіло за небокрай. 
Тільки не спиться мені щось сьогодні,
Піду думками тихенько я в гай.... 
Притулюся до дуба 
Наболіле розкажу.
Вдихну запах ночі, 
Сльозинку зітру... 
Все наболіле я лісу розкажу, 
Знаю, що він не розкаже комусь. 
Очі підніму до неба, на зорі 
Вони не розкажуть, про сльози мої 
Лиш віру у краще, 
І спокій у душу, 
Зорі із неба дарують мені.... 
Відпущу свої думи, 
За вітром по лісу, 
Хай там заблукають 
Й не турбують мене.... 
Вмию в озерці заплакані очі, 
Сердце розбите до купи зберу, 
Вдихну запах ночі на повнії груди 
Я біль відчуваю....
Я жива, 
Я живу. 
Темна вже ніч за вікном господиня 
Ховає всі тіні і сльози мої, 
Розпущу свої думи у гай, хай гуляють 
Хай спати в ночі не заважають мені. 

Нам би вчитись у дітей 
Нам би вчитись у дітей 
Радіти життю.... 
Нам би вчитись у дітей 
Ловить мить оцю. 
Нам би взяти у дітей 
Щирих обнімашок 
Позичити хоч на мить 
Усмішок й замашок.... 
Дременути хоч куди, 
На мить, дітьми стати. 
Нам би вчитись у дітей 
Усе цінувати..... 
Нам би вчитись у дітей 
Радіти дрібницям 
Чом тече вода у річці? 
Як співає синиця? 
Ми ,дорослі в своїх думах 
З віком час втрачаємо 
Діти вчать радіть дрібницям 
Та ми не замічаємо. 
Щастя наше не в грошах 
І не в статках наших 
Щастя наше - малі діти 
Й вміння це все розуміти. 

Пробач матусю
Пробач матусю
Що змушую ревіти. 
Пробач матусю 
Мушу я летіти. 
Війна забрала 
Душеньку мою 
Пробач матусю
Я тебе люблю! 
Пробач, що не зумів вернутись 
Із тої клятої війни. 
Пробач, за біль розлуки, 
Прийду до тебе в твої сни. 
Пробач, я не навмисно, 
Час зупинився, все зависло.... 
Залишився лиш біль тупий 
Нас тут багато... я не самий.... 
Зібрались рідні у скорботі 
І мати й батько сльози ллють 
Пробачте рідні, сестри, браття 
Душа моя, між вами....тут. 
Пробач матусю.... 
Не топи сльозами, 
Згадай мене вночі ти молитвами, 
Незримо буду поруч я 
Пробач, ріднесенька моя. 

P.S сумні звістки з фронту не дають спокою. Чужих дітей не буває. Вічна пам'ять всім солдатам які полягли захищаючи кордони нашої держави.

Намалюйте щастя
Намалюйте щастя, 
Своїми руками. 
Намалюйте щастя, 
Ви собі самі. 
Візьміть фарби в руки, 
Й усіма кольорами, 
Змалюйте веселку, 
В своєму житті. 
Намалюйте щастя, 
Це ж так просто-просто. 
Зазирніть у очка 
Своїх діточок. 
Там,для малювання 
Є великий простір, 
Обійміть маляток, 
Синів чи доньок. 
Намалюйте сонце, 
Промінці яскраві 
Нехай зігрівають, 
Вас теплом своїм. 
Нехай цей малюнок 
Буде як маяк. 
Намалюйте щастя 
Без нього ніяк. 

ЛІТО 
Загубилось літо в травах, 
Розпустило коси. 
Зацвіли ромашки, маки… 
Трави вкрили роси.
На світанку промінці, 
Травинки цілують 
Роси-крапельки в траві 
Гарний день вінчують. 
Де-не-де співає пташка 
Пісеньку свою. 
І мала, зелена жабка 
Квакає в ставку. 
Тиша ранішня чарує, 
Аромат дарує. 
На світанку нас природа 
Красою дивує. 

Гойдаю думи у зірках
Гойдаю думи у зірках, колишу музу на руках... 
Співаю думам колискову нечувану й таку чудову!..
І пісні слів тої не знаю... 
Та дума шепоче – я читаю... 
Рукою пишу на листок потік думок, потік думок....
Шукаю зіроньку маленьку поміж сузір'я і планет.. 
Де ти, моя шалена зірка, ота, під назвою ПОЕТ? 
Я лише вчусь літати і писати, за музою я з мрією лечу – 
Вона шепоче й змушує писати... 
Я люблю те, що я роблю! 
Сховає нічка мрії попід зорі, 
щоби не зникла жодна з них... 
А я із часом і поволі 
Буду впевнено іти до них! 

Щира молитва 
Щира молитва 
І складені руки 
Поміч потрібна 
У скрутній минуті. 
Щирі слова, 
Що йдуть з середини. 
Щастя просящій 
Дає Бог людині. 
Віру укріпить, 
Підтримку надасть, 
В тяжку хвилину 
Впасти не дасть. 

Щира молитва 
Хай із сердця іде 
Спокій у душу 
Нам усім принесе. 

Блукаючи думками поміж хмари 
Блукаючи думками поміж хмари, 
Вслухаючись у спів пташок,
Спостерігаючи очима за зірками, 
Римую знову я новий рядок. 

Спущусь думками попід трави, 
Загляну попід всі кущі, 
Знайду для себе ту частинку, 
Яка дає натхнення на вірші.

Між квіти відпущу бажання, 
Йому дозволю там я погуляти. 
Нехай вдихне всі аромати 
Й букет із рим почне збирати. 

Шепоче вітер у кущах, 
І пестить ніжно квіти, 
Дарує прохолоди мить, 
І римою мене манить. 

Струмок співає пісню 
То тиху, то дзвінку... 
І жабка попід листям 
Сховалась у кутку. 

Вслухаючись у шум природи, 
Щораз знаходжу щось нове, 
І смак бажання й насолоди, 
Й любов, що крила надає. 

Хмаринки 
Білі, пухнасті, легенькі, ясні 
Небо вкрили собою вони 
Синя, багряна чи жовтогаряча 
У кожної з них є своя вдача. 
Сірі, червоні, синьо-зелені, 
Хвилясті, ігристі і закручені 
Хмаринки у небі, як діти малі 
Форму міняють, як хочуть самі. 
Чорні, надуті з дощем грозовим 
Білі, пухнасті з сонцем ясним. 
Гуляють по небу і думки не мають, 
Що люди за ними з землі споглядають. 
Кожен там бачить хмаринку свою 
Яка до вподоби і до смаку. 
Хмаринки, мов душі різні бувають 
По собі не згадку сліди залишають. 

Де знайти такий годинник 
Де знайти такий годинник 
І такі стрілки... 
Щоб вказали як нам бути 
І куди іти.... 
Де знайти секундомір 
Із напрямком руху 
Щоб жилося легко 
На одному духу. 
Де знайти такий годинник 
Щоб не зупинявся? 
Щоб надію дав в найкраще 
Коли ТИ зламався... 
Нема в світі тих стрілок 
Які направляють... 
Є лиш час, хвилина, мить 
Яка йде,минає.... 
Нам потрібно все успіти 
Й часом скористатись 
Щоб у пам'яті у всіх 
Із часом зостатись. 

Тетяна Рацин