Молитва

Молитва

Минулого із кожним днем все більше
(а, відповідно, менше майбуття);
"Тік-так,тік-так!" звучить щораз гучніше...
Так протікає все наше життя...
 
В минулому мої найкращі роки...
На горизонті що? суціль туман...
Вкотре я на колінах: "Боже! Доки?
Невже написане усе обман?
 
Не чуєш, Боже? Я Тебе благаю!...
А може й чуєш, та мовчиш чомусь...
Чому? Pа що я цю покуту маю?
Невже дорогу перейшов комусь?"...
 
Відкрита   Вічна книга на "...Іова":
"Чому? За що?" колись звучало вже...
Так закінчилася тоді розмова:
"Мої шляхи ти знаєш? Та невже?
 
Що Я зробив чи зможеш повторити?
Доглянути порядок,що завів?
Хто ти? І чи тобі Мене судити?
Ти, рабе Мій, іще не зрозумів?
 
Тобі добро робив – хвалу возносив,
і інших вірі ти також навчав...
Я твою віру випробувать мусив –
а ти уже одразу в позу став!
 
Я Сатані сказав: "Бери, що хочеш,
лише душі в Іова не займай!"
Дарма гнівишся, як вулкан клекочеш...
Випробування Мої теж приймай!
 
Покайся, щоб назад усе вернуло... –
Скажи, у чому? наче ж не грішив... –
А може все-таки колись щось було,
й "безгрішний я!" сказати поспішив? –
 
Прости, був неправий, у цьому каюсь!
На суд з Тобою права я не мав!
Всеціло Твоїй волі підкоряюсь... –
Гей, Сатано! верни, що відібрав!"...
 
Дірява пам'ять... В мінус я вихожу,
проходячи жорстокий аудит:
Копаюся в собі – і не знахожу....
Довір'я Твого понови кредит!
 
Молитися я напоказ не вмію,
земні поклони також не моє...
На самоті, у тиші я волію
молитвенно призвать ім'я Твоє...
 
Найперше "Дякую Тобі!" скажу я –
за те що дав і що іще пошлеш;
За захист (повсякдень під ним ходжу я) –
бо Ти ж на поміч ще не раз прийдеш!..
 
Прости, коли невільно чи у гніві
я ділом, словом, а чи думкою згрішив...
Терпіння дай, щоб на життєвій ниві
Тебе про це я більше не просив...
 
А вже тоді – здоров'я щоб міцного
дав друзям всім, і близьким, і рідні;
Щоб схаменулись сильні світу цього –
сказали б миру "так!" і "ні!" війні...
 
І трішки талану, аби щастило,
щоб починання Ти благословляв;
Аби життя не тліло, а горіло...
Ти ж нам його не лиш для тління дав...
 
Тих, хто не з нами, я також згадаю,
бо жодного із нас це не мине...
Сьогодні-завтра зовсім не гадаю...
лиш ТУТ і ЗАРАЗ – ось що головне!..
 
Молюся... Волі Твоїй підкорившись,
відкину геть лихе з своїх думок...
Й підтримкою Твоєю заручившись,
у день грядущий я роблю свій крок...

Юрій Бабинець

Народився 2 червня 1973 року. Дитсадок, потім школа. Після закінчення школи у 1988 році вступив до Закарпатського машинобудівного технікуму. Після закінчення технікуму мав намір працювати по спеціальності (літакобудування) - та завадила хвороба...На даний момент я інвалід... На ниву творчості мене привела Леся Адамова-Стецович, Я ніколи не думав що буду писати...Такі от справи.

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва