Пейзажна лірика Федіра Сільваші

І знову «Імпасто» згуртовує людей і цього разу довкола неоднозначної особи Федіра Сільваші. Відкриття виставки триває в колі друзів та пооцінювачів його робіт.

Сказане слово, будь-кого з гостей вартує посмішок та хорошого настрою, що розходиться від кутка до кутка прохолодної зали. А на стінах у сірому тоні живе справжня природа. Й справді, кожна картина живе своїм життям, у своєму кольорі, у своїй порі, зі своїми емоціями…

55 робіт дарують справжність відчуттів у певному візуальному дотику до яскраво вираженого переживання автором, можливо, особистої самобутності, особистого бачення рідного краю. У смиренному спокої, наче, гуляєш від однієї пори року до іншої, від річки Тиси до лісу, від Виноградівських вулиць до ласування натюрмортом, аби, зрештою, втопитись у розкоші пишних квітів.

Справжність, ось у чому справа – у справжності. Федір Сільваші, пересічний мешканець Виноградова, але зовсім не пересічний майстер «чарівного пензлика», що з дзеркальною точністю відтворює природу. Серед його пейзажів хочеться дихати, отак вдихати повні груди кисню і бігти наввипередки з часом аби там на сусідній картині спинитись у золоті осені, а далі, перекинутись через тепле, літнє каміння, пройтися місячною доріжкою по хвилях Тиси, зустріти сонце на верхівці Чорної гори…

Серед його пейзажної лірики хочеться жити, хочеться творити.

Ось такі хвилюючі миті в очікуванні, особисто моєму, на нові поетичні рядки. Але я впевнена, що кожен вийшовши з зали поніс з собою натхнення у якому жевріє бажання жити, радіти життю і дарувати радість людям.