Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/models/item.php on line 877
Неділя, 20 червня 2021 10:00

Хочу реалізувати себе в рідній країні

Додав
Хочу реалізувати себе в рідній країні Хочу реалізувати себе в рідній країні

Хто вирішуватиме долю України через 20 років?

Тобто, хто ті молоді люди, які невдовзі становитимуть критичну масу і визначатимуть життя нашої країни в першу чергу участю в економічному й суспільному житті?

Світ міняється стрімко, у доросле життя йде нове покоління, яке народилося уже в третьому тисячолітті, у пору зовсім не схожу на часи СРСР і переломні 90 ті роки. 

Нове  покоління  оцінює нинішне життя й перспективи по – своєму. Як саме?

Для цього автор надіслав молодим людям кілька запитань. Зокрема:

Ким хочете стати, чим займатися в майбутньому?

Куди плануєте вступати – це буде навчальний заклад тут чи за кордоном і чи повністю влаштовує вас ваш вибір? Чому? Наскільки суттєвим фактором є фінансові можливості батьків при виборі місця навчання? Чи відчуваєте ви упевненість у тому, що умови в Україні сприятливі для того, щоб здобути потрібну професію й реалізувати себе? Реалізувати себе можна будь-де й будь-коли.

Що головне – матеріальне чи духовне?

Покоління, тих, кому за 50 – чим воно відрізняється від вашого?

Як думаєте, у радянські часи жилося краще чи гірше?

Ви спілкувалися й спілкуєтеся з однолітками. Чи обговорювали ви серйозно  своє майбутнє? Які настрої зараз у молодих людей у чому вони сумніваються, у що вірять, чого бояться. Чи багато планує зразу йти на заробітки за кордон?

Багато говорять про корупцію в державі, про теорію змови, наприклад, щодо поширення коронавірусу та про інші проблеми. Чи є у вас надія на «світле майбутнє». Чи все буде добре і чому так або чому ні?

 

Запитання  були надіслані через соцмережі, та на електронну пошту. І слід сказати, що відповіді здивували оптимізмом і настроями, абсолютно не схожими на ті, які панують в новинах телебачення та інформаційних сайтах. До життя готується справді нове покоління, налаштоване на…

Але врешті не буду робити висновки замість читача. На запитання відповідали випускниці навчального закладу  Хустського району: Дарина Ківеждій, Аніта Пинзеш, Габріела Панця.

Дарина Ківеждій.   Їй 16 років. Улюблені предмети Дарини українська мова та історія України.

Окрім навчання, бере участь у різних шкільних проектах, любить грати на гітарі.

На запитання: Ким хочете стати, чим займатися в майбутньому?» і «Куди плануєте вступати – це буде навчальний заклад тут чи за кордоном і чи повністю влаштовує вас ваш вибір? каже:

«Конкретної відповіді не маю, хочу допомагати людям. Я вважаю, що робота має приносити не лише заробіток, а й задоволення. Я вступаю в український ЗВО, бо розумію, що державу треба розвивати. Зараз вибираю з декількох варіантів, точно сказати не можу».

На запитання: Чи відчуваєте ви упевненість, що умови в Україні сприятливі для того, щоб здобути потрібну професію й реалізувати себе?  Даринка відповідає: «Реалізувати себе можна будь-де й будь-коли. Україна – держава, яка дає все для того, щоб стати успішним. Так, більшість людей працює не за фахом, але  це вибір абітурієнта, що помилково вибрав спеціальність».

 

Не менш опитимістично дивиться на умови здобуття освіти Габріела Панця.

 Габріела Панця. Їй 17, з улюблених предметів у школі завжди була математика,  

література та історія, готувалася останній рік до ЗНО, тому майже не брала участі в проектах. 

«Прагну стати хорошим фінансистом та займатися благодійністю, – каже вона. Габріела планує здобувати вищу освіту в Україні, в КПІ ім. Сікорського. Про вступ за кордон навіть ніколи не думала, бо хоче реалізувати себе тут, у рідній країні.  – Я думаю, продовжує,  – що в Україні хороший рівень освіти і є всі умови для здобуття гідної освіти. У нашій державі є безліч можливостей для перспективних людей

 

Тої ж думки про українські можливості для навчання висловлює  Аніта Пинзеш.

Аніта Пинзеш. Їй 16 років, Аніта захоплюється здебільшого фізикою та математикою, але інколи й  художньою літературою.

Раніше  брала активну участь у житті національної скаутської організації України.

Каже: «Держава заохочує молодь здобувати вищу освіту. Україна сприяє розвитку науки та надає додаткові можливості для студентів, що обрали природничі спеціальності.Університети пропонують широкий спектр факультетів. Тож кожен має можливість вступити до закладу вищої освіти на спеціальність, яку вважає найбільш перспективною».

 

При цьому молоді люди розуміють реалії життя і розуміють, що навчання у ЗВО («вуз – по-старому») пов’язане з фінансовим навантаженням на батьків. 

 

Людям, яким виповнилося 50 років і більше, мабуть, цікаво почути, що думає юнь про їх покоління. Так от, вони досить одностайні в своїх поглядах:

«На жаль, більшість людей покоління за 50 стереотипно мислять,  – каже Дарина Ківеждій. – Зараз світ швидко змінюється й тому їм важко зрозуміти наші погляди.Це нормально, адже колись ми будемо так само сприймати тренди наступників».

Так само вважає й Панця: «На мою думку, люди за 50 мають трохи інше мислення та життєві приоритети, аніж ми».

Ті хто пожив у радянські часи мають свій погляд на далеке минуле (господи, 30 років минуло!) З їх боку часто бувають схвальні відгуки про тодішні умови життя. Нинішні тінейджери мають свою думку:

«Я вважаю, що в радянські часи люди не мали такої свободи, яку отримали зараз ми. Більшість працювала фізично, заглиблювалася в рутину й не бачила іншого життя, люди не думали про краще, бо й не хотіли думати. Ми ж отримали і свободу слова, і вільну творчість, тому маємо більше можливостей для розвитку»наголошує  Дарина Ківеждій

Габріела Панця:  «На мою думку, Радянський союз обмежував свободу громадян. Здається, що люди були добре забезпеченими матеріально, але внутрішнього розвитку не вистачало. Життя в радянські часи не було кращим».

Аніта Пинзеш: «Заборона деякої літератури та фальсифікація історії обмежували розвиток науки та культури радянського союзу. Тотальний контроль породив прагнення кращого в серцях людей та спав причиною зникнення держави. Отже, обмеження мистецького розвитку спонукає до занепаду духовного».

 

І нарешті, що думають молоді люди про майбутнє України, чи все буде добре?

 

Даринка Ківеждій: «У мене є надія на краще майбутнє. Наше покоління зможе зробити світ кращим. Я вірю, що ми піклуватимемося про довкілля, адже це одна з найголовніших проблем сьогогодення, ми не будемо егоїстами та не повторюватимемо помилок минулого. Усе буде добре, бо інакше бути не може».

Нашлаштована на позитив і Габріела Панця.

Для всіх опитуваних пріоритетом є духовність. Як пояснює Аніта Пинзеш, найбільш важливою є духовна складова життя. Внутрішній баланс є запорукою успіху та кар‘єрного росту. Продуктивність залежить від морального стану. Постійна втома та тривожність позбавляють шансу на покращення матеріального становища. На перше місце сталять духовність і Дарина з Габріелою.

Такі відповіді не є соцопитуванням, і не є підставою для узагальнень, проте  одним із симптомів нового світогляду можна назвати. Одночасно весь оптимізм, який звучить у прямих відповідях на прямі запитання не є однозначним.  Якщо спитати молоду людину, як бачать своє  майбутнє «інші», вимальовується трохи інша картина:

«Нещодавно з друзями обговорювали майбутнє. Ніхто не уявляє точної картини, але ми обіцяли тримати зв’язок, адже це важливо. Зараз більшість боїться майбутнього через невідомість. Ніхто не знає куди вступати, лише одиниці вже визначилися…»

Василь Горват

Дякую за сприяння  Заслуженій учительці України Олесі Калинич.

 

П.С. Поки готувався матеріал, надіслав відповіді Андрій Фодор із Королева. Запізнився із відповідями, оскільки зараз гаряча пора – сінокіс – не мав жодної хвилини, щоб вчасно відповісти.

Андрій Фодор. Йому 17 років, віддає перевагу точним наукам і планує вступати до Львівської політехніки,

оскільки  інженерні спеціальності мають сьогодні попит, і  дають можливість реалізувати себе у житті.

На його думку настрої серед молоді дуже різні. Багато молодих людей, які не готові організувати власну справу,  бачать можливість влаштуватися в житті за кордоном, дехто поки що просто не думав про майбутнє, дехто ще побачить «як карта ляже», але приблизно половина повязує своє майбутнє з Україною.

Чи буде все добре? «Я вважаю, що склянка наполовину повна, – відказує Андрій, – є багато причин і обставин для того, щоб в Україні жилося достойно».

 

 

 

 

 


Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/vinvogni/domains/vinvogni.com.ua/public_html/components/com_k2/templates/default/item.php on line 248
Василь Горват

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.