Мистецька скриня (70)

Червень завершив свою тріумфальну ходу, завершив писати полотно густою олійно-маслянистою фарбою, і втишився своїм шедевром. Ще б пак! Палітра прогиналася від соковитості і стиглості вишневого краплаку, що розпеченою вулканічною лавою спливав у басейн помаранчевого сонця.

Вівторок, 05 червня 2018 17:01

Мона Ліза та інші

Додала

Мона Ліза і інші

Огляд виставки «Нам 20 рочків» учнів, викладачів та випускників образотворчого відділу Виноградівської ДШМ. 

ЕСЕ «КОРОТКЕ СЛОВО ПРО ТРАДИЦІЇ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ШКОЛИ МАЛЯРСТВА».

(Живі класики школи. Погляд із сьогодення).

(Деякі фрагменти роздумів посіяні малярськими роботами художника)

Епіграф: «Просто зрідка вночі літати

І писати свої ноктюрни…», – з вірша

Ніни Куряти.

 

Мілану Кундері належить таке бачення: «А ми, в Європі, хто ми такі? Я згадую фразу Фрідріха Шлегеля, котру той написав в останні роки 18-го століття: «Французька революція, «Вільгельм Мейстер» Гете, «Wissenschaftslehre» Фіхте – це величні тенденції нашої епохи». Поставити роман і філософський трактат на один рівень з найважливішою політичною подією – це і є Європа – Європа, що народилася з Декартом і Сервантесом: Європа сучасності…

«ТВОРИТИ – ЦЕ ЗНАЧИТЬ ВІДКРИВАТИСЯ БЕЗМЕЖНО…», - Франц Кафка.

(Ця течія вражень і розмислів зявилася завдяки знайомству з живописом ОЛЬГИ КАШШАЙ).

Одноповерховий Ужгород. Затишні і спокійні невеличкі вулички, провулки, ошатні садиби. Перед приватним будинком палісадник, це обовязково, чистенькі доглянуті дворики, багато виноградних кущів. В одному з таких будинків жив і творив знаменитий закарпатський митець і людина великої душі Антон Кашшай. Тепер у цьому будинку мешкає пан Мирон Кашшай з родиною, син видатного живописця. Майстерня творча не пустує, бо десь років з десять тому малярство цілковито заполонило помисли онуки одного із класиків закарпатської школи – панни Ольги Кашшай.

Нічого в природі не вічне…Та найбільш нетривке цвітіння. Його буяння – розкіш, яку дозволяє собі природа. І нехай життя якоїсь квітки триває не більше доби – це завмирання краси благоуханно лягає в наші душі і щось, все-таки, пробуджує, зачіпає, пестить і хвилює. Наш світ багатий на красу. Вона, сягаючи своєї неповторності, замирає, не відчуваючи ні суму, ні жалю. А потім знову й знову бентежить нас.

«РЕЙТІ ЯНОШ – то művész (митець)  Хто його не знає?!», імпровізований мотив з Ш. Петефі.*     

(Цей текст – то намагання розкрити окремі риси езотеричної сторони  творчості ЯНОША РЕЙТІ; філософська, психологічна,  символічна архітектоніка робіт митця).

Янош Рейті, один з найбільш оригінальних митців не тільки Закарпаття, неповторний графік, своєрідний пейзажист, самобутній ілюстратор книжок. Богемна особистість, і як угорський закарпатець виконує роль такого собі зв’язкового, поміж Товариством угорських митців Закарпаття імені Імре Ревеса і всією Україною та рештою світу.

Йому в житті усе вдалося з першого разу: народити в собі худоика, обрати дружину, яка стала музою і помічницею, знайти себе в мистецтві і нажити хорошої слави майстра.

Субота, 30 вересня 2017 11:25

Квітуча осінь Василя Гудана

Додала

«Осінь на моїх картинах вигадана…». Скаже художник про свої роботи і вже самому прийдеться визначати: де вигадане, а де справжнє. Все воно, ніби і є у природі: дерева, річка, гори, колір осіннього листя, але якесь обгрунтоване, нашароване. Здається, що це наш звичайний, але в той же час і інший світ. Збережений, збагачений…