Живопис Ірини Товт: красу величає душа

Розкішне й невибагливе цвітіння на полотнах Ірини Товт змушує дивитися на світ інакше. Спонукає бачити красу нев’янучу, неспинну, з енергією життя у якій світло – тло нашої душі. У квітах ми бачимо себе. Акварельна розмитість пелюсток – плинність нашого часу. А заглянувши в серцевинку, бачимо Всесвіт, бачимо орбіти планет, траєкторії наших думок, бачимо вічність… І яким дивовижним поєднанням є все це! Земна жінка на простому прикладі мовою живопису говорить нам про те, що внутрішнє сяйво має властивість випромінюватися у цей світ неймовірною красою і святістю. Ірина каже, що творчість викликана в ній якоюсь вищою силою, бо малюючи сама дивується з того, що виходить. Ота вища сила закладена в ній від народження і чекала свого приходу. Ірина не претендує на визнання чи винагороди (вона їх все-таки має), бо найбільше цінує процес творчості, коли душа величає красу.

Художниця вперше персонально представляє свої роботи для глядача, хоча вона активно брала участь у колективних виставках. Для неї це важливий, хвилюючий крок. Тому виставка має свою унікальність. Майже три десятки полотен у виставковій залі створили ауру спокою, умиротворення і життєдайності.

Ірина Товт

1951р.н.

Народилася в с. Бердихів Яворівського району Львівської області.

Після закінчення восьмирічки вступила до Львівського технікуму легкої промисловості. Закінчила в 1970 році, маючи спеціальність технолога швейного виробництва. В 1972 році поступила в Дрогобицький педінститут на спеціальність російська мова і література.

Закінчила навчання у вузі в 1977 році і почала працювати вчителем у ново яворівській школі № 2. Після переїзду до Виноградова продовжила вчителювати у виноградівській середній школі № 8, викладаючи зарубіжну літературу аж до виходу на пенсію. Живописом захоплювалася ще у шкільні роки, а живучи в такому мальовничому куточку як Закарпаття та, маючи багато вільного часу, відчула потребу у творчому самовираженні.

Пробувала себе в різних жанрах та техніках, але перевагу надала натюрморту та олійному живопису. Пробує писати пейзажі та портрети, опановує техніку батік та вдячна долі за те, що власна творчість стала відкриттям для самої себе.