Помолімось за тих, хто на сильних плечах надійно тримає Україну

ПодіїПомолімось за тих, хто на сильних плечах надійно тримає Україну

Помолімось за тих, хто на сильних плечах надійно тримає Україну

Ця хвилююча зустріч, що  сьогодні  відбулася  в ресторані «Старе місто» зібрала   саме тих шанувальників  поезії, які самі її творять і своєю  новизною відчуттів  постійно  діляться з її  шанувальниками.

Василь Кляп

Автором  5 ліричних  збірок, колишнім будівельником  Василем Кляпом читалися його нові вірші про рідний край, його цікаву історичну минувшину.

Далекобійник  Віктор Черкун, який  на керованій ним  фурі  об’їздив всю Європу, пише про свої враження і зустрічі з цікавими людьми,  зібрані слова іншомовного походження, що прописалися в нашому вжитку. Його хвилюють події на Сході України, проблеми екології. Вже набралося десятки віршів для його третьої збірки, яку мріє з  часом видати.

Віктор Черкун

Місцевий поет, фізик-лірик Іван Говбан уміло підібрав  «квантові ключики», щоб розкрити саму сутність людини і її  уміння змінювати світ, в якому вона живе, діє, творить.

Іван Говбан

Своїми роздумами  вголос поділилася  присутня на  цій творчім читанні Діана Гулей. Жінка підняла актуальне і злободенне  питання про моральні людські цінності. Наголосила на щирості, яка  поступово зникає з «полиць наших магазинів».

Діана Гулей

Присутня на зустрічі  «Поетика старого  міста» юна співачка, студентка Київської Академії музики імені Р.М. Глієра Діана Гурова зачарувала присутніх своїм співом.   Вона  вклала  і пережила всю глибину своїх почуттів у  душевно проспівані пісні: «Мама  наша сива горлиця»,  «Летів пташок понад воду» та  «Кажуть мені люди сусіди».

Діана Гурова

Цікавими були роздуми художника з Харкова, який як переселенець, вже 5 місяців проживає у нашому місті під Чорною горою. У Виноградові продовжує творчо і плідно працювати, занурившись в дослідження архітектурних сакральних пам’яток міста та осмислення ролі сучасного мистецтва у формуванні юні як майбутніх громадян нашої держави.  Для присутніх  Олег Вікторович зачитав  «15 заповідей», якими повинен керуватись кожний митець, щоб до кінця осмислити і оцінити своє призначення і роль у творенні сучасного  живопису і мистецтва.

Олег Омельченко, Михайло Лісіцкі (зліва – направо)

До питання про вади лихослів’я, що на духовному рівні наносять людині  значну шкоду і негативно впливають на її  фізичний, моральний, духовний, душевний і тілесний стан по-філософськи підійшов Михайло Лісіцкі.

Своє бачення на культуру  були у Світлани Шімон та майстрині народної творчості Ольги Гал, яка роками записує  місцеві  обряди та звичаї, збирає зразки орнаментів рукодільниць з техніки вишивання та ткацтва, речей домашнього вжитку наших попередників.

Світлана Шімон, Оля Гал (зліва – направо)

З Широкого на цю зустріч приїхали брат з сестрою – Юрко та Марина Бабинці. Вони – автори унікальної поетичної збірки «Душ споріднених тяжіння». Цей дружній поетичний підряд приготував  нові вірші, що торкнулися сьогодення і тих корективів, які в життя українців внесла війна.

Естафету знайомства перебрала колишня медсестра, мати 5 дітей, уродженка Новоселиці, зараз мешканка Королева Тетяна Рацин. Занурившись у  материнство, виховання своїх дітей,  МУЗА завітала до цієї жінки і прописалася в її житті. За буденною роботою, сапанням га городі, відчула як в її  голові проносяться думки. Стала їх записувати. До ювілейного 40-річчя дружини чоловік потурбувався, щоб вийшла з друку її перша поетична збірочка під промовистою назвою «Те, що дає крила». Жартуючи, Тетяна Петрівна почала читати вірші: «А хочеш, я тобі дістану зірку…», що народилися по ходу її розмови з присутніми.

Тетяна Рацин, Валентина Костьо (зліва – направо)

Адміністраторка виставкової зали «Імпасто» Валентина Костьо  поділилася враженнями від свого захоплення живописом та  поезією. Вона прочитала кілька нових поезій із недавно започаткованого циклу  «Місто, в якому я не живу».

Вдалим став задум Світлани Тарнавської, яка  внесла пропозицію помолитись до Творця за воїнів, що на сильних і надійних своїх плечах, на Сході  держави, зараз тримають УКРАЇНУ.  Несподівано  вона  заспівала  молитви «Величаю тебе, Господи», «Вічний вогонь любові горить у людському серці» та «Аве, Марія».

Світлана Кедик, Світлана Тарнавська (зліва-направо)

Сподобалась нам  і думка молодого  інженера-електроніка Сергія  Шуляка: «В житті ніколи не  пізно щось міняти, якщо від цього виграє  справа та сама людина».

Ліричні вірші «Трава з-під снігу зеленіє»,  «Я буду крилами твоїми» та «Ти моя вірна любов» дуже емоційно і виразно продекламувала  молода поетеса з Олешника Людмила Корольова. 

Сергій Шуляка, Людмла Корольова, Діана Гурова (зліва – направо)

Заключне слово взяла модератор цього, вперше започаткованого заходу «Поетика старого міста», редакторка мистецького сайту «Виноградівські вогні» талановита письменниця Світлана Кедик. Вона почитала власні напрацювання з книги есе «Етимологія щастя (Думки  заміжньої жінки)» і зробила творче узагальнення такого обміну досвідом над передачею спостережень, думок, власного бачення  роботи над словом, його можливостями філігранно відтворювати настрій, людські відчуття, не залишаючи байдужими ні творців, ні слухачів, які знайомитимуться з тим, що  народжується з-під  їхнього авторського пера. Розмова вийшла глибокою, різносторонньою і цікавою, такою, що започаткувала  потребу  планового живого спілкування, щоб досвід старших, перебирали молодші і формували своє бачення сьогоднішнього часу.

Авторська зустріч “Поетика старого міста” у ресторані “Старе місто”

Марія Конкіна

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети... Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва