В її роботах неповторний верховини світ. Одарка Долгош здалека і зблизька

У Виноградові вона вперше побувала в 1980-му. Як студентка керамічного відділення Ужгородського училища прикладного мистецтва тут проходила виробничу місячну практику. На той час, це був один з найпотужніших в Закарпатській області Виноградівський керамзавод. Його продукція – напольні вази, чайні та кофейні сервізи, світильники, статуетки, декоративні тарілки, панно та плитки користувались величезним попитом не лише в області, але й далеко за її межами. Їх охоче замовляли латиші, литовці, естонці, як сувеніри їх залюбки купляли і вивозили до себе наші сусіди – поляки, чехи, словаки, угорці, румуни… Навіть японці оцінили якість і асортимент виробів виноградівських кераміків і собі замовили їх. Вдруге, в це затишне містечко вона приїхала з нареченим Томашем Сопком. Як наречену він ввів її в дім батьків (тодішнього декана загальнонаукового відділення Ужгородського державного університету заочної форми навчання, яка давала дітям верховинців можливість тут отримувати вищу освіту без відриву від виробництва) для знайомства. А згодом, на родинні свята та важливі події, дні народження сюди вже приїжджали до батьків, до родини сестри, що вже за чоловіком носила прізвище Андрійчуків.

…Народилася Одарка 14 квітня 1963-го року, в селі Доманинцях, що невдовзі приєднали до Ужгороду, в сім’ї письменника Івана Долгоша. В шкільні роки записалася в образотворчу студію, яку вів досвідчений педагог Золтан Баконій. Сам колись народився в Невицькому на руїнах легендарного замку, куди хлопчиком залюбки піднімався і заворожено оглядав навколишні краєвиди. Вони спонукали його на папері їх спробувати малювати. Тоді вперше усвідомив, як важливо в роботу вкладати душу і творити диво, вдало підбираючи тони та відтінки барв. Може саме там у ньому зародився хист педагога. Але мудрим наставником для багатьох своїх здібних вихованців він згодом став. Одарка вважає, що їй в житті дуже поталанило. Золтан Степанович відкрив іскорку її працелюбності і хисту до малювання.

Після Ужгородського училища прикладного мистецтва 5 років навчалася в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Львові (на відділенні оформлення та ілюстрації книжок). Її руками і творчим жіночим проявом дуже вдало оформлені книги: “Закарпатські замки” (1996 ), “Політ на кулі” Лідії Повх та “Незвичайні книги” Галини Малик (2012), серії анталогій “Закарпатське оповідання ХХ-го століття”(2002-2003) та “Закарпатська література для дітей ХХ-го століття” (2004 ). За прояв творчого підходу до роботи удостоєна обласної премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі (2005). Як активний діяч образотворчого мистецтва нагороджена найвищої державної нагороди – ордена княгині Ольги. Про простір творчих її слідів подані докладні відомості в альбомах “Художники Закарпаття” (2001) та “Чотири виміри” (2006). Не можна оминути ще однієї з найкропіткіших її робіт над “Королівським Євангелієм”, датованим 1401 роком. Йому кандидат мистецтвознавства Одарка Іванівна Долгош-Сопко разом з працівниками та студентами кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту віддали 5 років. А почалося все з того, що в Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі на Чернечій горі, архімандрит, вчений, що володів 14-ма мовами і мав вчену ступінь кандидата богослов’я Василь Пронін (8 серпня 1914 м. Київ – 5 січня 1997 м, Мукачево) в книгосховищі рідкісних рукописних видань натрапив на визначний 176-ти сторінковий рукопис Євангелія, прикрашений мініатюрними унікальними заставками та ініціалами, датований 1401-м роком. Написане Станіславом Граматиком у храмі архангела Михаїла в Королівському замку Нялаб над Тисою за часів правлячого покоління роду Балка, Дага, Яноша Волоха які потрапили сюди, на Закарпаття разом з дружинниками подільського князя Федора Корятовича.

Від часу сторінки пожовкли, потребували ретельної реставрації. За цю нелегку, дуже відповідальну роботу і взялась Одарка Іванівна. Зберегти цю унікальну духовну спадщину могли лише старанням людських рук майстрів своєї справи. Сто примірників рідкісного факсимільного видання “Королівського Євангелія” виготовили і видали в Українській академії друкарства у Львові. Вони одразу поповнили книгозбірні провідних республіканських навчальних закладів музеїв, а також причетних до її відродження дослідників, науковців та поціновувачів цієї рідкісної духовної святині.

До слова, варто згадати, що рукописне “Пересопницьке Євангеліє” з біблійним канонічним текстом (“четвероєвангеліє”) перекладено на староцерковну мову Михайлом Василевичем та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм в 1556-1561 роках. Історичні корені його сягають 16 квітня 1701 року – часів доби гетьмана Івана Мазепи. У науковий обіг введені визначним вченим, колишнім вихованцем Пересопницької духовної семінарії – Осипом Бодянським в 1830 році. Ця національна святиня України виноситься під час інавгурації Президентів, коли присягають на вірність служіння народові України не лише на Конституції, але й на “Пересопницькому Євангелії”, яке символізує глибокі історичні корені української християнської духовності.

Прояв хисту і таланту Одарки Долгош

Скрізь де ця 61-но річна жінка працювала, про неї згадують і говорять з особливою повагою і теплотою. Розпочала трудову діяльність оформлювачем-дизайнером в обласному центрі в художньо-виробничому комбінаті. 6 років проробила головним художнім редактором поліграфічного видавництва “Закарпаття”. Добре ознайомлена з медіа інформаційними технологіями і азами поліграфії успішно справлялась з найвідповідальнішими замовленнями. Потім перейшла на викладацьку роботуу відділ дизайну Ужгородського коледжу прикладного мистецтва, який згодом переріс і з 2004-го року отримав статус Закарпатського художнього інституту. Була прийнята і стала активним членом Національної спілки художників України. Обрана головою громадської організації Асоціація творчих жінок Закарпаття “Нова форма”. В даний час працює доцентом кафедри дизайну Закарпатської академії мистецтв. Успішно ділиться напрацьованим, за плідні багаторічні творчі роки, набутим життєвим та професійним досвідом, навичками та знаннями зі своїми студентами. Сама Одарка Іванівна постійно працює в галузі акварельного живопису, станкової та книжкової ілюстрації. Її твори осіли в галереях Братіслави, Будапешта, Закарпатського художнього музею, в численних приватних колекціях в різних кінцях світу. Одарка Іванівна авторка 18-ти персональних виставок. З найновішими 25-ма полотнами написаними торік (потужним стимулом цього “творчого спалаху” став її новий жіночий статус бабусі – маленьке сонечко Аліса, так внучку назвала сама художниця), які склали експозицію виставки “Акварельні мандри” виставлялась в Ужгороді, Хусті і зараз її розгорнула у виставковій залі “Імпасто” у Виноградові.

До речі, Одарка Іванівна постійна учасниця всеукраїнських та міжнародних групових виставок, пленерів і різних мистецьких заходів на просторі образотворчого живопису і мистецтва. Ще одна добра справа на її особистому рахунку, після смерті батька, у шухляді знайшла рукопис ніде не надрукованого двотомника “Заплакала тиса кров’ю”, приуроченого драматичним подіям проголошення Карпатської України в Хусті,15-го березня вже віддаленого в часі 1939-го року. З цією унікальною знахідкою подалася до дружньої з нею родини книговидавців Івана та Наталки Ребриків, які її і видали у приватнім своїм видавництві “Гражда”. Шкода, що її батько не дочекався цієї події і до неї не дожив…

Враження глядачів від виставки “Акварельні мандри”

І ось, виставкову залу “Імпасто” в цю неділю, коли світ відзначав День матері, й вітав з відкриттям виставки “Акварельні мандри” Одарки Долгош заповнили численні гості з Ужгороду, Мукачева, Хусту, Берегова Іршави, Королева та найближчих сіл Притисянської долини і самого Виноградова. Присутні уважно розглядають виставлені художницею нові акварельні полотна на папері. Їх треба дивитись здалеку на відстані 3-5 метрів. Тоді кожна картина оживає, грає дивовижними природними барвами жіночих почуттів, вкладених у кожну з них самою авторкою. Серце завмирає від захвату, коли дивишся на її картини “Горянська ротонда”, “Зустріч з готикою”, “Гори трави, роси”… Не відірвати погляду від чотирьох полотен “Троянди для коханої”, чотирьох зображень на папері “Квіти з полонини”, такої ж кількості відтворених “Сезонів лілейників” і “Сезонів цвітіння барвистих ірисів”. Затримують увагу глядачів її “Осінь в Доманинцях” (там проглядається сам центр колись її рідного села, в якому вона народилася, місцева церква, Будинок культури, загальноосвітня школа). Неповторні акварельні роботи “Сади цвітуть”, “Стара яблуня” (між її гілками проглядається сільська хата, ганок, прибудова літньої кухні, на бантині завішені чисті бідончики та канночки для молока… вони чекають, коли з випасу в село повернеться череда корів і господиня подасться до хліва, аби видоїти свіженьке парне молоко з якого матиме cир, виб’є свіженьке масло, а ще їй молока вистачить на підбивані смачні домашні страви і на заміс тіста на хліб)… “Ранок у Велятині” продовження епопеї сільського життя, яке попри всі тривожні часи війни, залишається надійною годівницею для своїх мешканців і проживаючих людей у містах…

Теплі розповіді про талановиту художницю Одарку Долгош-Сопко, присутні на її персональній у Виноградові виставці, почули від адміністраторки виставкової зали Валентини Костьо, прибулої з Ужгороду гості Оксани Гаврош, непересічної і талановитої літераторки Наталки Ребрик, яка зараз зробила глибокий і вичерпний екскурс в творчий процес і громадське життя, громадянську позицію Оксани Іванівни. Завідуючий відділом культури та туризму при Виноградівській міській Раді, Василь Югас тепло привітав талановиту мисткиню з Ужгороду з відкриттям у нашому затишному містечку її персональної виставки та вручив гості червону троянду. Керівник Хустського творчого об’єднання “Митці Верховини”, самобутній талановитий художник Валерій Дьордяк розповів про успіх виставки художниці Одарки Долгош у Хусті. Очільниця Виноградівського відділення громадського об’єднання Міжнародної академії літератури і журналістики Марія Конкіна згадала, як у 2011 році, у Виноградові, за активного сприяння Виноградівської районної Ради (тодішній голова Олег Любімов ), Київського Інституту української мови Національної академії Наук, (очолюваної академіком Василем Німчуком) та Ужгородським Національним університетом (викладачі Василь Шаркань та Володимир Фенич) організували і до 610-ти ліття “Королівського Євангелія” (до реставрації цієї духовної святині, поверненої з небуття прийдешнім поколінням закарпатців згодом приклала свого вміння та таланту, 5 років свого життя і відновила та довела до факсимільного видання у Льові художниця Одарка Долгош) організували і провели у Виноградові розширену наукову конференцію, присвячену цій небувалій в краю історичній події. Згодом вони зініціювали виготовлення і відкриття в селищі залізничників Королеві пам’ятного знака, присвяченого цій важливій для народу історичній події. В Її свяченні взяли участь священики всіх конфесій, наявних в Королеві. І широка громадськість, прибулих на цю подію мешканців прилеглих сіл Черни, Хижі, Новоселиці, Гуді, Малої та Великої Копані…

Колишні студентки Одарки Іванівни – місцеві молоді художниці Альона Стасюк з Широкого, Діана Добош-Брода з Оноку та Маріанна Гаврило з Виноградова на цю творчу зустріч із своєю наставницею прийшли з квітами і щирими словами подяки та любові за отримані в стінах вузу знання, досвід і розширені можливості професійно зростати і творити на полі живопису і образотворчого мистецтва рідного Закарпаття.