Іршавський вернісаж

Прохолодна зала ІМПАСТО   в черговий раз збирає людей. І цього разу   відкриває Іршавський вернісаж. Власне, повернісажити приїхав  Юрій Мельник, привіз з собою 33 фотороботи.

А допоки тривають підготовчі години до відкриття виставки,  провокую Юрія на розмову.

 Усвідомлення себе особистістю

З чого все почалось?

З першого кохання. У шостому класі я вперше закохався. Це сьогодні, діти один одному смайлики та сердечка через Інет надсилають, а тоді ми писали записки. Присвячував я дівчинці вірші, щоправда на російській мові, тоді, здається ми навіть мислили на російській… Пробував себе у  драматичних творах, то коли вчителька почитала, сказала, що я народився не у свою епоху.  Можливо в дечому була вона й права, але я радий що народився таким як є.

То ви любили читати?

Так, ще зовсім дитиною. Батько був  культпрацівником . От у няньковій бібліотеці були всякі книги, особливо мене приваблювала зарубіжна література. Тож тишком-нишком перечитував усе що діставав з полиць.

Але   зараз ви представляєте себе, як члена спілки фотохудожників. Яке відношення це має до літератури?

Справа в тому, що у 9-му класі я вирішив бути артистом. Моя мамка сказала, що у артисти йдуть одні гулящі. То я, вихований у найкращих традиціях закарпатської сім’ї, хоч і радянської, вирішив обрати золоту середину – естрадно-циркове училище. Ну, щоб і трішки артистом бути, але й з не гулящою сім’єю. (Сміється) Та на жаль, на тиждень запізнився з подачею документів про вступ.  Як варіантом навчання  стало подача документів до Львівського університету  за спеціальністю «автоматизовані системи управління» там я з тріском провалився. Лишилось тільки піти до армії, де  став грати у ансамблі. Адже також від батька перейняв добру вдачу до музики, мав хороший слух, сам навчився грі на гітарі. А після армії, нарешті, не гаючи часу  вступив до Київського  державного інституту культури ім. О.Корнійчука за спеціальністю організатор-методист культурно-освітньої роботи та режисер масових заходів. З того часу й пишу своє життя  у творчій палітрі.  Так аби своїми діяннями відкривати  душу, та виносити з неї добро  і світло.  Інакше бути й не може, бо якщо я дозволю сумнівам і злу осісти в свідомості, то не стане мене, як особистості.

Покликаний творити хороший настрій  для оточуючих людей Юрій Юрієвич  й сам того не помітивши перейшов  у царину Всесвіту, пояснюючи глибини світобудови від зірок до Єгипетських пірамід  та  древньої народу Майя зауважуючи  на останок – «Люди добрі, та огляньмося, ми не єдина цивілізація на Землі!»   Можливо це відкладений пласт пережитих років, можливо, ерудованість, можливо талан – дарувати радість людям… не знаю, але певної миті гуморист з цілковитою серйозністю представляє фотороботи у  життєвій абстракції. Там зафіксовані миті документального значення, миті життєвих позицій тих чи інших людей – обличчя, усмішки, асоціації передчуттів страху та заспокоєння умиротвореного в об’єктиві…

Але цього разу, особисто мені хочеться гри. Бо, як на мене, найкраще фото  сьогоднішнього вечора претендує на художню роботу під назвою  режисер хорошого настрою або життя – це театр людської усвідомленості себе Творцем.

Ви боїтеся смерті?

Ні. Я смерті не боюся. Адже добре розумію  – у сьому є свій початок і є свій кінець. А тіло то є лише тимчасова оболонка, бо позаяк воно зникає, а душа трансформується  в іншому…

Можна сказати, що фото  для Вас це є певна фіксація  Вашого світогляду?

Все набагато простіше. Це просто те, чим я люблю займатись. Починав ще з чорно-білих фото, фотографуючи   обличчя односельчан.

Але ж це не основна ваш гілка у творчості?

Ні. Найбільше мене захоплює тема кіно.

Що ж, на рубежі 57 року життя, бажання юнака  втілюється в артисті, та ще й не гулящому, бо наразі, Юрій Мельник грає себе…

Коротка довідка:

Мельник Юрій Юрійович народився 1 квітня 1958 року в селі Довге. Учасник концертно-фестивальних програм та фестивалів, в якості  – ведучого, гумориста-читця . Був  учасником театру гумору та сатири «Шарж». Власник кількох премій  міжнародних та всеукраїнських конкурсів в жанрі сатири і гумору. Гуморески не тільки  вміло читає, а ще й складає.  Зіграв головну роль у драмі на дві дії – «Лев у пастці» Берегівського театру.  З 2010 року є членом Спілки фотохудожників Закарпаття.

Світлана КЕДИК