Во дні оних *

Закономірністю кожної доби століття є народження спраглих до вивчення навколишнього світу; до реалізації власного творчого потенціалу; до сприйняття себе тим чи іншим діячем у царині культури, науки, релігії, історії…

Щоразу поява нової зірки на небосхилі суспільної діяльності дарує людству постаті,  про які варто знати та пам’ятати.

Серед імпровізованого списку присутні релігійні  діячі: архієпископ Іван Михайлович Кополович уродженець села Олешник та педагог Іван Степанович Продан родом з села Горбки; не менш знаковою є постать народного поета Івана Бігуна.

Рік 2017 у 8 день червня  відзначає 105 річницю від дня народження архієпископа; 13 день першого літнього місяця знаменує іменини педагога з тією ж кількістю років – 105.

Обидва, у свій час, стали делегатами І-го з’їзду Народних Комітетів Закарпатської України та  членами Народної Ради.

Іван Михайлович Кополович ще під час навчання в Ужгородській  гімназії вирішив поєднати своє життя з церквою, тому у 1927 році вступив до богословської семінарії. Далі робота писаря в канцелярії Єпархіального управління в Мукачеві, одруження  з дочкою ремісника-торгівця Вірою Милич,  посвячення у сан диякона, згодом – протодиякона, служба у чехословацькій армії.

Архіваріус, церковний референт, вчитель Закону Божого в Хустській гімназії, адміністратор російських і угорських православних приходів, представник Патріаршого престолу в Угорщині, протоієрей,  настоятель кафедрального собору в Мукачеві. Згодом став помічником єпископа у Пряшеві, захистив докторську дисертацію на тему «Кирило-Мефодіївська церква у Великоморавській державі та її канонічне становище» – ось це ті критерії, що надали Івану Михайловичу не тільки сан, а й багаторічний церковний досвід. Що  у певний період життя перейшов у вирішальну мить для людини, яка після смерті дружини приймає чернечий постриг.  1966-го його висвячують у сан єпископа з іменем Іонафан.

Окрім викладацької роботи та сану єпископа Берлінського і Середньоєвропейського, Тамбовського і Мічурінського; екзарха Північної і Південної Америки та Алеутських островів; архієпископа Молдавського і Кишинівського Іван Михайлович Кополович володів сімома іноземними мовами. Тож, ерудованість даної постаті не потребує доводів, лише захоплення. 21 день травня 1990 року став кінцевого точкою його земного шляху. 

По-своєму насиченим було життя релігійного педагога Івана Степановича Продана. Закінчивши народну школу в селі де народився, вступає до горожанської та торгівельної  шкіл у Севлюші (Виноградів). Мрія бути вчителем приводить хлопця до Мукачівської вчительської семінарії, а згодом до Ужгородського державного університету.

 Працював вчителем початкових класів у навколишніх селах району. Мав службу у чехословацький армії та  уроки угорського панування  в угорський армії. Завідував початковою школою рідного села, виконував обов’язки директора Чепівської НСШ, а також був  вчителем російської мови і літератури Королівської СШ.

У рідному селі  організував хор, духовий оркестр, здійснив багато постановок за п’єсами українських та російських драматургів.

Серце Івана Степановича Продана перестало битися 28 травня 1972 року.

Ще одна особа, яка чіпляє свого роду харизмою, заслуговує на пам’ять – Іван Іванович Бігун, народний поет з Великої Копані. 95 річниця від дня його народження (22 червня) викарбовує спогади в пам’яті людей.

Навчання в сільській та горожанській  школах, згодом у Хустському педучилищі, робота на залізниці Королево-Хуст, служба в угорській армії. Під час Другої  світової  його відправили на фронт. Був важко поранений. Ще в юності став учасником  «Карпатської січі», за що разом з усіма був заарештований 1939 року під час нападу угорських загарбників.  Вже по війні за «зв’язок з бандерівцями»  Івана Івановича засудили на 8 років каторги і 5 років позбавлення громадянських прав.

Роки страшних каторжних  мук на лісоповалах у Карелії, шахтах Воркути. Воля тільки після смерті Сталіна. Повністю реабілітований 1991-го.

Повернення до рідного краю приносить поневіряння та ставлення суспільства  як до ворога народу. Це стає причиною безробіття на тривалий час. Далі заочне закінчення Львівського сільськогосподарського інституту, відтак 10-ти річна  робота бригадиром-садівником у  радгоспі «Комунар». Кажуть, на схилах гір та в урочищі «Теплиця» засадив 25-и гектарний яблуневий сад; горіхами озеленив  польові дороги; Заклав 2 рибники поблизу села Широке; звів свій дім; виховав двох дочок Ольгу та Ганну… 

Життя Івана Бігуна склалося так, що його поетичному хисту не судилося розкритися вповні. Однак він писав і мріяв донести до людей  своє  внутрішнє, духовне осмислення себе і навколишнього світу. Оскільки його поезія звинувачувала  тогочасну радянську систему, то вона  й не могла дійти до читача. Повернувшись на волю, поет закопав свої твори в землю на власному подвір’ї, чекаючи слушного часу, щоб опублікувати їх.

Лише на  схилі літ Іван Бігун видав єдину поетичну збірочку своїх репресованих віршів під назвою «Талант».

Його поезії належать до  громадянської лірики, перейнятої палкою любовю до рідної землі, відданістю національній ідеї, ідеалам свободи й духовної суверенності.

Прошу тебе, мій Господи,

Вдень, вночі і во сні,

Дай ми сили, щоб не згасли

Палаючі вогні.

Бо з тих вогнів дим несеться

На море і сушу.

Ти, Господи усе бачиш

З високого неба.

О, ти знаєш – тим, що просять –

Допомогти треба.

Лиш перед тобою правда

Не стане брехнею…

Слава ослу, що є ослом,

Але не свинею.

Помер Іван Іванович Бігун 5 січня 2002-го.

Що ж, спогади людей мають здатність вирувати у часі переходячи з покоління в покоління. Наше завдання їх записати…

* Во дні оних – назва вірша народного поета Івана Бігуна

Збірку віршів “Талант” поета Івана Бігуна можна віднайти у Виноградівській ЦРБ

Світлана КЕДИК