Відомі постаті Виноградівщини. Листопад

Листопад 2020-го щедро дарує іменини літературознавцю Михайлу Мольнару, науковій співробітниці Славі Білак, делегату І з’їзду народних комітетів Закарпатської України Амброзію Зеленяку,  професору УжНУ Юрію Бідзілі, журналісту Михайлу Вайді та художнику В’ячеславу Поповичу.

 Чи можна переоцінити вагу сутності кожного з нас, більше того людей, які своєю волею віддали частину свого життя суспільству або ж на розвиток суспільної справи?

Якщо говорити про Михайла Мольнара, то варто згадати, що ця людина не просто літературознавець, науковець чи громадський діяч.

Це особистість, яка популяризувала в Чехословаччині набутки української літератури. Його перу належать книги: «Словаки і українці: Причинки до словацько-українських взаємин» (1965 р.), «Зустріч культур: з чехословацько-українських взаємин» (1980 р.). Є автором численних брошур та статей, присвячених творчості І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, що публікувалися чеською та словацькою мовами. Організатор та упорядник чеських та словацьких перекладів з української класики, творів сучасних українських письменників. Як член редколегії словацької «Малої енциклопедії письменників світу», підготував 60 статей про українську літературу.

Багато уваги приділяв незаслужено забутим або замовчуваним письменникам. Підготував і з ґрунтовною передмовою видав книжку оповідань В. Винниченка. Захистив  десертацію на тему «Тарас Шевченко у чехів та словаків», яка у 1961 р. виходить окремою книжкою в Пряшеві.

Михайло Ілліч  завжди тримав в полі зору, як минулий, так і сучасний літературний процес Закарпаття та Східної Словаччини. Упорядкував чимало текстів та  написав до них передмови й видав окремими книгами.

У 1965 році Михайлу  Мольнару вручено премію  Словацької академії наук, у 1978 – присвоєно звання заслуженого працівника Словацької академії наук. Був членом  Спілки словацьких письменників….

І це лише  короткий екскурс до життєпису Михайла Мольнара – письменника, літератора, науковця, громадського діяча, який народився  4 листопада у селі  Чингава (Боржавске),  далекого 1930-го. Закінчив свій яскравий творчий шлях Михайло Ілліч 2006 року.

Вона досліджує закарпатські мінеральні джерела уже майжн  60 років. Особисто обійшла усі 382  виходи мінеральної води на поверхню у Закарпатті, дослідила хімічний склад понад 300 джерел й зауважує, що у мінеральній воді, яку знає вся країна  краще купатися ніж пити. Мова йде про кандидата геолого-мінералогічних наук, старшого наукового співробітника у науково-дослідному секторі УжНУ Славу Білак.

Дослідження мінеральних джерел Слава Петрівна почала у 1965 році. Своїм дослідженням намагалася показати, що може дати ця вода ще, окрім лікування.

«Наприклад, вона може бути корисним пошуковим елементом, –  в одному з інтервю зазначає науковець. – Свого часу на прикладі води із джерел на Рахівщині ми показали, що вони можуть бути використані для пошуку золота. Адже вода має певний спектр мікроелементів, які вказують на наявність золота у породах, крізь які вона тече. Згодом на Рахівщині було відкрите родовище золота. Мінеральні води також можуть бути гідромінеральним ресурсом: вони містять цезій, бром, йод; з них можна це видобувати».

2019-го вийшла друком книга «Мінеральні води Закарпаття», в якій описані дослідницькі локації й те яка вода чим знаменита.

За вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста в галузі екології, медицини, освіти та з нагоди святкування Дня міста Славі Білак, уродженці  смт Королево,  присвоїли звання «Почесний громадянин міста Ужгород». Проте, Виноградівщина памятає 5 листопадовий день, день народження Слави Петрівни Білак, цьогоріч святкуємо 80-ту річницю.

7 день листопада знаменує 120-річчя  від дня народження Амброзія Михайловича Зеленяка, делегата І з їзду народних комітетів Закарпатської України. Народився  у 1900 р.  в с. Великий Раковець Іршавського р-ну.

Очолюював Виноградівську партійну організацію з 1944 року. Віддавав чимало  енергії, сил і знань справі відбудови народного господарства й культури, Згодом працював головою міськвиконкому та інших посадах.       

Самовіддана  праця Амброзія Зеленяка була високо оцінена. Він був нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями. 2 листопада 1974 р. за активну  громадсько-політичну діяльність та  в з в’язку  із  30-річчям І з їзду Народних комітетів Закарпатської України Амброзія  Михайловича Зеленяка нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

6 червня 1985 р.  Його серце перестало битися.

18 листопада – 55-річчя від дня народження завідувача кафедри журналістики, кандидата філологічних наук   із соціальних комунікацій, професора Юрія Михайловича Бідзілі.

Юрій Михайлович автор понад 100 наукових та навчально-методичних публікацій, зокрема й чотирьох монографій (дві з яких були видані за кордоном у співпраці з іншими авторами). Учасник  різних проектів як журналіст-практик, оглядач, медіа-експерт та тренер, співпрацює з низкою національних та місцевих ЗМІ, а також з журналістськими школами. Кілька років поспіль є членом журі та співголовою Міжнародного фестивалю телерадіопрограм для етнічних меншин «Мій рідний край». Є учасником низки наукових конференцій із соціальних комунікацій, семінарів з журналістики. Розробив чимало навчально-методичних курсів та семінарів з питань здобуття практичних навичок із журналістики, медіа етнічних меншин, міжкультурної комунікації, проблем медіатероризму й інформаційної безпеки тощо. Протягом останніх років плідно брав участь у низці міжнародних донорських проектів…

Зараз обіймає посаду завідувача кафедри журналістики Ужгородського університету.

Забезпечує викладання таких дисциплін: «Історія і теорія соціальних комунікацій», «Історія української журналістики», «Міжкультурна комунікація»,

«Основи журналістики», «Теорія і методика журналістської творчості», «Українське журналістикознавство».

28 день листопада 2020-го знамунує дату у 110 років  від дня народження Миколи Михайловича Вайди, журналіста, видавця, громадсько-політичного і культурно-освітнього діяча. Народився в с. Велика Копаня Виноградівського р-ну (1910-1979 р.).

30-й листопадовий день  дає привід для святкування дня народження виноградівського художника В’ячеслава Олександровича Поповича.

В’ячеслав Попович належить до когорти учасників  творчого об’єднання «Митець Верховини»,  об’єднання майстрів народного мистецтва та художників Закарпаття.

Народився у  Виноградові далекого 1955-го. Навчався на факультеті архітектури Львівського політехнічного інституту. Активізував творчу роботу 1985-го. Працює в жанрах: пейзаж, етнографічна тематика, андеграунд, сучасне мистецтво, фентезі, езотеричний живопис. Його мета, як будь-якої творчої людини – донести до глядача своє бачення світу сповнене красою та гармонією, від ліризму до глибокої таємничості.

В’ячеслав Попович  також є діячем науково-творчого об’єднання «Ойкумена». Свого часу був організатором пленерів та колективних виставок; учасником зарубіжних колективних та персональних виставок в Угорщині, Чехії, Німеччині, Україні, за які удостоєний низкою почесних грамот та дипломів.

Автор ілюстрацій поетичної збірки «Сонечко» В. Погоріляка, есе «На дорозі з минулого в майбутнє» В. Костак-Боржавського, науково-фантастичного роману «Небесний камінь» Л. Левченка. Автор творів народної тематики – «Родинне свято», «Перегін отари», «Аркан», «Мольфари Карпат», андеграунда – «Україна вагітна державністю», «Щось діється», «Контрасти», екологічної серії – «Спадок», «Чорна біль», «Повінь» та серії філософських картин.

Твори художника знаходяться у багатьох приватних колекціях як в Україні, так і за межами її (США, Угорщина, Англія, Німеччина).

30 листопада В’ячеславу Олександровичу   виповниться 65 років. Після нещодавно пережитого інсульту, хочеться побажати йому здоров’я, сил для відновлення творчої наснаги:

«Поруч Вас, родина, яка піклується про  батька, чоловіка й дідуся.  Терпеливо дарує Вам спокій та рівновагу. Нехай кожна мить буде для Вас безцінною, сповненою відчуттям щастя. Ви маєте більше ніж палітру – родинне тепло».

Кожному своє – кому вітання, кому пам’ять…

підготувала Світлана КЕДИК