Комплекс Перені – перлина Виноградівщини

Здається вже все сказано та написано про Виноградівщину і немає жодного куточка, який би не був дослідженим. Але знов і знов переконуєшся, що навіть у давно знайомому палаці Перені, є досі непрочитані сторінки історії.

Варто зазначити, що це цілий комплекс, куди крім палацу також входять флігелі та парк, що складають єдиний комплекс та становлять унікальний зразок паркового будівництва в м. Виноградів.

Сама споруда створена у ХVІ-ХVІІ ст. як дім-замок або садиба. Має 2 поверхи та 4 кутові вежі. Зовні простої прямокутної форми, але прикрашена вишуканими декоративними елементами. В центрі фасаду височить герб родини Перені. І не даремно, адже в кінці ХІV ст. угорським королем Жигмундом, Севлюш з прилеглими територіями переданий родині Перені, за заслуги перед країною.

Отримавши такі великі володіння, вони стали одними з найбільших землевласників та магнатів цього краю. Надзвичайно заможний та впливовий рід мав під своїм керування соляні копальні, а весь регіон став транзитним пунктом між Солотвином та європейськими країнами, куди доставляли сіль, що за прислів’ям того часу «була дорожчою за золото». Це гарантувало надходження значних доходів в королівську скарбницю.

Для підтримання високого статусу виникла потреба у створенні палацу в найкращих європейських традиціях цього часу, бо кам’яні стіни та маленькі кімнати замку «Канкову» не давали змогу проводити прийоми та звані вечері тому і був створений шедевр архітектури – палац Перені, типовий зразок стилю бароко.

Дотримуючись тогочасних канонів палацового будівництва, біля садиби, на прилеглій території в 12 гектарів був закладений парк, з різноманітними деревно-чагарниковими насадження та навіть екзотами. Ім’я розробника парку невідоме, проте його творіння по праву можна назвати шедевром. В стильовому вирішенні тут переважає еклектика, популярний в той час напрям, що поєднував різнорідні за своєю суттю елементи та носить регулярно-пейзажний характер.

Зараз серед деревної рослинності парку переважає клен гостролистий, гіркокаштан звичайний, ясен звичайний, клен польовий, липа дрібнолиста, айлант високий. Вагоме місце в садово-парковому ландшафті займають трав’янисті рослини та квітники.

У середині ХІХ століття парк поступово занепадає. За радянських часів територія була почленована на зони з дитячими майданчиками, відкритими просторами. Зараз його стан бажає кращого, та не втрачаються надії повернення до кола справжніх надбань садово-паркового мистецтва яким його і було створено.

Ініціатором закладання парку був Жігмонд Перені – один з найбільш відомих представників цього древнього роду історія якого сягає першої половини XIII ст.

Першим представником роду, про якого збереглись дані, був Імре Перені, що вже тоді мав свою печатку та був зображений на численних родинних барельєфах у лицарських обладунках.

В той чи інший час, представники родини займали важливі посади на теренах Угорського королівства, були дипломатами, духовними діячами та військовослужбовцями високих рангів. Мали численні землі по всьому королівству та довгий час були єдиними володарями Угочанщини. Їм належав і «Ньолаб», про що свідчать знахідки з цьогорічних розкопок на Королевському замку, зокрема кахлі та барельєфи з зображенням їх сімейного герба (літаюча голова з корони Перені).

Маловідомою широкому загалу, є участь представників роду в Ордені Дракона або або інша назва Товариство Дракона (лат. Societas Draconica, Societatis draconistarum – лицарський орден, заснований 1408 року королем Угорщини Сигізмундом I Люксембургом для захисту угорського королівського будинку від внутрішніх і зовнішніх ворогів, а католицької церкви – від єретиків і «язичників»). Періодично хтось з відомої сім’ї землевласників займав тут важливі посади. Пийтер Перені, зокрема, був суддею королівського двору, а Імре Перені – таємним канцлером ордену.

Щодо Жигмонда, то він все життя займав важливі посади в Будапешті та Відні. У 1833 році був жупаном (керівником) Угочанського комітату. Брав активну участь в Угорській революції 1848-1849 років і був одним з розробників «Декларації Незалежності Угорщини». На честь цієї відомої людини на фасаді палацу Перені є меморіальна дошка, встановлена 1999 року.

Історія їх продовжується і нині, нащадки колись величного і могутнього роду досі зберігають пам’ять про славну історію своїх предків.