Топ 20 Монастир і костел францисканців

Окремим пунктом в топ 20 Виноградівщини варто виділити Монастир та костел францисканців.

Францисканці, або мінорити – члени римо-католицького ордену «Жебраків», заснованого 1209 року в Італії Франциском Асізьким. Завданням ордену була боротьба з єретиками і проповідницька діяльність ідеалів аскетизму та любові до ближнього.

На українських землях францисканці з’явилися у другій чверті XIV століття, спочатку в Галичині, а згодом і на решті західних територій. Цікавим є той факт, що саме цим монахам приписують популяризацію виноробської справи на Закарпатті.

Про важливість цього ордену на Угочанщині говорить той факт, що місце під їх храм, виділили на одному зі схилів Чорної гори, біля замку «Канків». Це могло означати велику підтримку та шану від родини Перені. Згодом ця ситуація змінилась і монахи були вигнані зі своєї обителі, а храм зруйнований. 1668 році їх знову запросили до міста але під монастир виділили вже іншу територію. Ансамбль (монастир та костел) збудований у ХVІІ-ХVІІІ ст. Неодноразово зазнавав руйнацій через часті пожежі. Над входом в храм знаходиться дзвіниця з бароковим дахом. Монастир та костел з’єднує галерея. Є також внутрішній дворик.

Доля цього храму була нелегкою. Його передавали від однієї громади до іншої, деякий час тут розміщувався навіть історичний районний музей.

Родзинкою та новою цікавинкою є капличка поруч, створена майстром Колодко. Всередині неї розташовані 2 скульптури – Святого Франциска, що тримає в руках гроно винограду та монаха-францисканця.

Щодо їх одягу, то він має символічне значення. Томас Гальвез «Зерцало досконалості» оповідає, що: «Франциск серед всіх птахів особливо любив чубатого жайворонка, тому що «капюшон у нього, як у ченця, і птиця ця скромна … Одіяння жайворонка, а саме, його пір’я, за кольором схожі з землею: він наставляє ченців вбиратися не в розкішні і яскраві, але в скромні за ціною одягу, за кольором схожі з землею, бо вона – самий смиренний елемент ».

Характерна мотузка з білої вовни, обрана Франциском замість шкіряного поясу, щоб слідувати євангельському наказу Христа своїм апостолам: «Не беріть із собою … своїх поясів» (пор. Мт 10:9). Спочатку не існувало певної кількості вузлів – вони мали практичну функцію і вкорочували мотузку, щоб вона не торкалася землі. Потім розвинулася традиція трьох вузлів, які символізують три чернечих обітниці: послух, цнотливість і безкорисливість. Щодо взуття, Ассизький завжди ходив босоніж, знову ж таки слідуючи Ісусову повчанням: «не беріть…взуття».

Кожен такий храм – центр духовності для громади, місце де на тебе завжди чекають. Цікавими вони можуть стати і для туристів, як цінні архітектурні об’єкти, пам’ятки історії та культури.

Валентина Горнецкі