Велика Паладь. Виноградівщина в історико-географічних нарисах

ІсторіографіяВелика Паладь. Виноградівщина в історико-географічних нарисах

Велика Паладь. Виноградівщина в історико-географічних нарисах

До 1946 року – Нодь Полад – розташована на Закарпатській рівнині на відстані 35 км від районного центру і за 15 км від залізничної станції Вілок. Перша письмова згадка 1420 року.

Але є відомості, що у письмових джерелах село згадується раніше – 1279 року (Щур В.І. “Нариси історії Севлющини”, Ужгород, 2004 рік, ст. 156) і 1325 рік – (С.Федака “Населені пункти і райони Закарпаття”, Ужгород, 2014 рік, ст. 34). В той час Велика Паладь належала Мукачівському замкові.

Про походження назви села є декілька версій. По одній з них кордони села омивала річка Тур. Найближча до села лежала ділянка її колишнього русла Полад. Звідси і пішла назва населеного пункту. По другій версії назва місцевості Полад пішла від угорського імені Поло, Пал з додаванням суфікса “Д”. Непереконливе припущення, що Нодь Полад утворилося від назви низинної болотистої місцевості.

Серед найстаріших родин у селі першими згадуються Ноді. Село звідси могло отримати назву Нодь Полад, або могло бути і навпаки.

Ось що писав в 1851 році краєзнавець Фийнєш Елек: “ Полад (Нодь) угорське село Сотмарського комітату, 5 римо-католиків, 30 греко-католиків, 870 реформатів, 15 євреїв складають населення з материнською реформатською церквою. Ґрунти частково червоно-піщані, частково чорно-суглинчаті,  середньоврожайні. Багато ділянок з лісами, і на Турі, і на Ботарі є водяні млини. Три поселення складають Поладщину (Полад Кіш, Полад Бот).”

В середні віки згадується готична церква, яку реконструювали у ХУІІІ ст. Є достовірні відомості, що жителі села прийняли реформатську віру в 1590-х роках. Сучасна церква побудована у 1913 році, має 700 сидячих місць. В 1958 році її повністю відновлено, а в 1983 році за рахунок прихожан зроблено капітальний зовнішній ремонт. Має два дзвони. В 1915 році один із них забрали на військові потреби. В 1926 році купили новий дзвін вагою 643 кг, який виготовив Егрі Ференц із Малих Геєвців. Із 70-х років минулого століття церковний спів супроводжує гра на дорогому електрооргані.

Жертвою сталінського режиму став пастор Великопаладської парохії Журкі Йожеф, який служив в 1929-1940-х роках. Зараз обслуговує громаду пастор Карло Мечері. Суттєво зросла і кількість греко-католицьких вірників,  тут зареєстровано їх громаду. Моляться вони в приміщені музичної школи. 8 вересня 2009 року проведено освячення наріжного каменя та ділянки під будівництво церкви Всіх Святих. Обслуговує громаду о. Оттіло Гойдош.

Школа була відкрита в ХУ ст. На початку дітей учив священик. Першим учителем у селі був Лодані Лойош, якого пізніше замінила Керекеш Юліана. Перша шкільна будова була зведена біля церкви і покрита дерев”яним гонтом. На початку 1930-х років церква купила нову школу від Голоді Лойоша, колишнього землевласника. Один із корпусів “нодьішколо” зберігся до тепер. До 1930 року в селі не було жодної людини з середньою освітою. Між двома світовими війнами діяла угорська чотирикласна горожанська школа. Від 1945 року – загальноосвітня середня школа з угорською мовою навчання. В 2015-2016 навчальному році в школі – 165 учнів, 28 вчителів.

В 1919 році в селі була утворена рада. Після падіння республіки, як і в подібних селах Угорщини, були репресовані його жителі. Після румунської окупації село перейшло під чехословацьку юрисдикцію. З 10 листопада 1938 року Паладь повернулася до Угорщини, як частина Підкарпатської Русі згідно рішень Віденського арбітражу. Під час війни 1941-1945 років 19 великопаладських жителів загинули, а з репресованих в 1944-47 роках – 51 сельчанин померли в таборах ГУЛАГу.

Восени 1944 року село було звільнено, в 1946 році знову утворили раду, розпочалася колективізація, яка закінчилася утворенням колгоспу “Більшовик”. Пізніше він був об”єднаний з пийтерфолуївським колективним господарством “Прикордонник”, в селі була його бригада. За нею закріпили 2093 га сільськогосподарських угідь. Вирощували, в основному, зернові – пшеницю і кукурудзу, кормові культури і фрукти. Одними із перших в Радянському Союзі запровадили сімейний підряд на вирощуванні тютюну. Матеріальна зацікавленість колгоспників сприяла різкому підвищенню врожайності цієї культури.

Тепер в селі проживає 1861 чоловік. У В.Паладі працює широкопрофільне підприємство “Карпат-Пак” з півмільйонними доларовими інвестиціями. Продукція: трикотажні вироби, в тому числі термобілизна, поліпропіленові контейнери, дитячі ігрові майданчики, басейни. На ньому зайнято майже 200 чоловік. Досить багато людей виїжджають на заробітки, особливо в Угорщину. Інші жителі села спеціалізуються на вирощуванні огірків. Їх масово закуповували консервні заводи. По лінії тваринництва відгодовують свиней і вирощують поросят на продажу.

 Іван Біланчук

Іван Іванович Біланчук народився в місті Виноградові 1948 року. В середній школі № 1 за програмою виробничого навчання набув спеціальність «кіномеханік». Закінчив Львівський політехнічний інститут у 1973 році, отримавши диплом радіо-інженера. Служив у радіотехнічних війська ППО. У 1975 році очолив Виноградівську райкіномережу. З 1978 по 1989 рік працює в апараті райкому компартії України, останні 8 років – завідуючим промислово-транспортним відділом. Потім – заступник директора Виноградівської взуттєвої фабрики із зовнішньо-економічних зв’язків. 1996 року – начальник міського Фонду держмайна. У 1998 році очолив новостворене, перше в районі підприємство із 100% іноземними інвестиціями – ТОВ «ОРТЕКС ЛТД», яке спеціалізується на випуску виробів медичного призначення. З 2009 року, вийшовши на пенсію, перейшов працювати на менш відповідальну посаду, а водночас знайшлася нарешті можливість присвятити більше часу вивченню історії рідного краю. Згодом почав ділитися своїми знахідками з читачами газет та інтернет-користувачами. У доробку І.І. Біланчука «Картини з історії міста Виноградова та району», «Нариси з історії Виноградівщини» з історико-географічними описами всіх 49 населених пунктів району, ряд статей з історії Закарпаття. З особливою наполегливістю вивчає період румунської окупації та чехословацьку добу нашої історії, прагнучи зняти ідеологічні нашарування минулих десятиліть і сформувати власний погляд на добре відомі істини, часто спростовуючи їх. У 2017 році вийшла перша книжка І.І. Біланчука «Теково. Село на берегах Тиси». 2020-го виходить книга "Виноградів - моє місто".

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва