Чергова сходинка, свіжий подих, нове ІМПАСТО…

Жваве життя виставкової зали ІМПАСТО у Виноградові за трохи більш як шість років довело, що коли ти обираєш мистецтво, то воно обов’язково вибере тебе. Творчі процеси це завжди насолода, це завжди здивування, експерименти, нові ідеї. Воно мотивує до перетворень і перевтілень, збуджує цікавість, наповнює пустотні частинки нашої душі, плекає…Це завжди рух!

Щоб цей рух відчувався потрібен як художник, митець, так і глядач. Ця круговерть просто необхідна, позаяк світогляд творця має своє відображення в кожному з нас, а ми в той же час – відображення світу. Історія мистецтва не знає однобічних випадків. Завжди був митець і був глядач. І хоч глядач не завжди правильно оцінював те чи інше полотно художника (все тому, що мистецькі твори часто випереджали час, і були незрозумілими для загалу) цей зв’язок нерозривний до тепер.

Імпасто розпочало свою роботу у серпні 2013 року. В його архівах 72 виставки, понад три сотні художників взяли участь і експонувалося понад п’ять тисяч творів різного роду: від мистецьких полотен, скульптур, фотосвітлин до вишитих картин, рушників, народного одягу та дитячих малюнків. Яку велику територію все це може зайняти одночасно! Але це ще не все, адже архів виставкової зали також зберігає понад 400 сторінок книги з відгуками відвідувачів. Скільки захоплення, скільки радості, здивування і вдячності в цих словах! Це все робота нашого внутрішнього світу: хто покликаний творити в натхнені і творчих муках, а хто споглядати і черпати прекрасне для своєї душі.

Оновлена виставкова зала відкрилася 1 березня 2020-го персональною виставкою живопису виноградівчанки Гелени Матій. 38 полотен з яскраво вираженим текстом і імпастівською фактурою вписалися в стіни, як весна миттєво, з запалом і потужною енергією розписує зовнішній світ. Контрас, що створює світло і тінь на полотнах художниці напевно зумисно та відверто підсилений. Зображення вібрують у спалахах серед темені і архітектурні форми міста, яке вона так любить зображати – це розжарені горна, ніби й до тепер історичні будівлі загартовуються у своєму вогні, що більше схожий на вулканічну магму, яка не розтеклася. Вогні сяючі та хаотичні, десь кострубаті, подерті на клапті, але не спантеличені, мирні і трішки боязні.

Щось традиційне є у натюрмортах: у квітах, які завмерли у нерухомій пластиці, у вазах невигадливої форми. Щось тематичне і мрійливе… Усе, що з тимчасового визріває у елліністичну форму, і зберігається завдяки площині, а ще розумінню нашої свідомості вірити побаченому.

Враження – це все, що потрібно для створення аури мистецького простору, метафізичної свободи. І нехай вони бувають оманливі, категоричні чи абсолютно зумовлені – вони та ланка, що потрібна для організації нашого розвитку, нашарування нашого досвіду, нашого удосконалення. А чи не мистецтво – найкращий «виробник» вражень? А чи не мистецтво штовхає нас еволюціонувати? А чи не мистецтво робить нас людиною високорозвиненою? Мистецтво… ІМПАСТО вірить в це! Простора, світла зала відкрила двері, ступивши на ще одну сходинку, вдихнувши свіжий подих весни й преобразивши себе…