Чаша Бога

Однойменні герої бентежної п’єси
Сховали в бурульках подих зими,
В далекій, сірій небесній безмежжі
Усмішки зідрали з обличь Твої і мої.

Утоптаним слідом з багряного снігу
Аргументами фактів без болю і сліз,
Вкинули в землю уже зледенілу
Застиглий, без подиху, вкрадений сміх.…

І Ти… огорнув мої змерзлі долоні
Цілунком надії прийдешніх років,
Зігрів Батьківським полоном,
Між зітлілих за Волю вінків.

Тепер я з Тобою милуюся співом,
Що так чітко лунає з Землі,
Маски здіймає похмурі, змарнілі…
Дарує усмішки Тобі і мені.

А білі одежі на загоєнім тілі
Таврують до болю святі імена,
На славу Тобі, на славу мені – Україні,
Окроплену кров’ю зі снігу сповна,
Наповнену чашу Тобою випиваю до дна.

Світлана Кедик

• Музика:  Анатолій Селехман
• Слова: Світлана Кедик
• Виконує: Ігор Середа