Його серця зоряні зернини пастельними мазками ляжуть на написані ним нові полотна

Цей рік надовго запам’ятається 26-ти річному виноградівському художнику Владиславу Беланінцю. Три важливі хвилюючі його думки і серце події пережив. У Мукачеві колишня його однокурсниця Яна Магей влаштувала виставку художніх полотен «Колірний акорд». 2 жовтня, у Києві, відкрилася ювілейна виставка живопису «Інтесенція» його наставника Аттіли Коприва. Теплий прийом провідному закарпатському художнику влаштували київські колеги. Президент Академії мистецтв України Андрій Чебикін вручив диплом і найвищу нагороду Аттілу Тиберійовичу. Влад першим його привітав і побажав нових, несходжених у мистецтві живопису вершин, які б прославили Закарпатську школу живопису. Так вже повелося, що зародилася вона у 1920-1950 роках і стала носієм виразних національних мотивів рідного краю та отчої Срібної землі. У її витоки встояли Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Антон Кашшай, Андрій Коцка, Ернест Контратович, Золтан Шолтес. Приєдналися до неї Федір Манайло, Адальберт Борецький, Шандор Петкі, Гаврило Глюк…

Влад теж відчув і пережив ці щасливі та незабутні миті у вересні цього року, коли у виставковій залі «Імпасто» вперше виставив свою персональну виставку живопису «Бачу твоє, Верховино, щасливе майбуття». Молодий митець приєднався і став продовжувачем Закарпатської школи живопису, впевнено про себе заявив манерою малювання, своїм світобаченням, виробленим стилем написанням пейзажів та жанрових полотен, якими приємно подивував та порадував своїх земляків та друзів.

В цім яскравім прояві таланту молодого митця велика заслуга і переданий педагогічний хист, уміння ростити здібні молоді кадри, нове талановите мистецьке поповнення його наставника Аттіли Тиберійовича Коприва, завідуючого і доцента кафедри живопису Закарпатського художнього інституту (нині Академії мистецтв), яка знаходиться по вулиці Августина Волошина, 37 в Ужгороді. Він став його випускником 2016-го року.

До подробиць запам’яталася мені розмова з Владком. Народився 12 серпня 1995 року у Виноградові. Рано втратив батьків. До 9-ти років навчався у Фанчиківській ЗОШ. Далі опинився у Виноградівському дитячому будинку санаторного типу «Берізка». На свого вихованця, який гарно малює, першою свою увагу звернула вчителька другої міської ЗОШ Світлана Михайлівна Келемен. Коли його перевели до Перечинського дитячого будинку, почав брати участь у конкурсах дитячих робіт. У Севастополі, став учасником шостого міжнародного мистецького конкурсу-фестивалю «Щасливі долоні», що проходив влітку 2011-го, в Криму. На автобусах їх відвезли на пленерну роботу у Гурзуф, до гори Аю-Даг. За написане там пейзажне полотно був удостоєний звання лауреата. У 2012-му став студентом Закарпатського художнього інституту. Потрапив у групу, де було троє дівчат: Аліна Туміленко, Анастасія Гавриляк та Яна Магей. Швидко збігли чотири роки навчання. Рахує, що йому дуже поталанило на викладачів: Аттіла Тиберійович – дуже чуйна і щира людина. Усю свою увагу і турботу він приділяв своїм вихованцям. Як пейзажист, вміло передавав їм свою майстерність, вчив тонко бачити і відчувати природу, правильно вибудовувати композицію майбутнього полотна. У ході практичної роботи увагу зосереджував, як умілому підборі кольорової гами, відчувати відтінки та барвисті тони зображення. Юрій Шелевицький викладав живопис, Андрій Антонієв – професійну майстерність та природознавство. Свою дипломну роботу «Вулицями міста» писав з особливим піднесенням. Осіння мжичка. Торгові ряди. Двоє жінок у жвавій розмові, школярі, що повертаються з уроків і самотній чоловік, який поспішає вулицею…

Мусив стати на ноги. Розраховувати лише на свої сили. На заробітки подався у Німеччину. Два роки проробив у Гамбурзі. Працював облицювальником плит на новобудовах житлового масиву. Навчився цінувати роботу і чесно зароблені гроші. Після повернення у рідне місто, влаштувався у магазин сучасної сантехніки «Пульсар». Знову повернувся до малювання. На персональну виставку виставив полотна «Зима», «Стежками Пилипця», «Зима у селі Ізки», «У підніжжя Чорної гори», «Церква Святого Духа»… Вдало ним написані картини «Дорога в гори», «Карпатський краєвид», «Гуцульська забава», «Перед грозою», «Стара школа». У психологічному плані дуже цікаві його роботи «Базар», «Самотність», «Погляд у минуле» та «Угочанська лоза» – традиційне свято, що щороку проводиться у Виноградові, в час винобрання. Вдався йому і портрет професора з Пряшева, що на Словакії – Миколи Мушинки…

Вдалий початок творчості – це перші, уміло написані митцем сторінки щоденника життя. У молодого художника – все життя попереду. Віриться, що його серця зоряні зернини, пастельними мазками ляжуть на нові його живописні полотна, які знайдуть своїх поціновувачів і розкриють глибину природнього дару і таланту Влада. Чекатимемо його нових творчих звітів.