ЗІРОЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

ЗірочкаЗІРОЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

ЗІРОЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

ПРИГОДИ ПОТІЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

А ще Пісочку було дуже цікаво познайомитись  з океаном, а Потічку – з  Пісочком. І це сталося зовсім несподівано. Якось, дві великі риби пропливали повз Пісочка та й  розмовляли між собою.  Він  не хотів підслухувати їх розмову. Але зовсім випадково почув, що море закінчується на початку океану. Тому вирішив у  своєму таночку прогулятися до самого кордону моря з океаном. Він крутився у вихорі хвилі, яка несла його. Маленькій хвилі було цікаво гратися з його піщинками, а Пісочку – з її течією. Тепер  вони мандрували удвох.

І нарешті Пісочок спитав у хвилі:

–  Ти хто?

–  Хвиля.

–  Тебе звати Хвиля? Але у моря багато хвиль.

–  Я особлива хвиля.

–  Як це?

–  Я хвиля маленького Потічка.

–  А де твій Потічок?

–  Я –  Потічок.

–  То ти хвиля, чи Потічок?

– Потічок. Який не послухав маму-Гору. Спочатку поплив в річку, потім у  море, а тепер гублюся в  океані.

– Хіба… ми не в морі? – здивовано запитав Пісочок.

– Ні, ми в океані.

– А як ти знаєш?

– Мені, он та,  – показує,  –  велика хвиля прошепотіла на вушко. А хочеш, я тебе винесу на поверхню океану і ти сам усе побачиш? – спитав  Потічок?

– Звісно! – відказав та  аж заструменів Пісочок. 

Тоді Пісочок уперше побачив поверхню океану. Вода потихеньку собі хлюпала, хлюпала…  і колихала зірки, які пірнали у глибину, бо була ніч. Пісочок так захопився, що й не помітив, як його підхопила велика хвиля, у якій розчинився маленький  Потічок,  й понесла. Несла його довго-довго, адже океан дуже великий – широкий та глибокий, набагато більший за море. А коли настав ранок то  Пісочок уперше побачив, як прокидається Сонечко.

«Я хочу з ним познайомитись!» –  подумав Пісочок. І вже за мить  хвиля прилинула до берега й лишила його там. Після знайомства з Сонечком білий Пісочок став жовто-золотистим – засмаг. Пісочок  довго розмовляв з промінчиками, аж поки йому не стало дуже спекотно. Саме тоді згадав Водорість та бульбашки, котрими дихає море, аби на березі продував свіжий вітерець.

А ще він подумав: «Неможна, щоб  на поверхні моря та океану плавали чорні плями».

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва