ЗІРОЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

ЗірочкаЗІРОЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

ЗІРОЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

ПРИГОДИ ПОТІЧКА. Знайомство Потічка, Пісочка та Сонечка

А ще Пісочку було дуже цікаво познайомитись  з океаном, а Потічку – з  Пісочком. І це сталося зовсім несподівано. Якось, дві великі риби пропливали повз Пісочка та й  розмовляли між собою.  Він  не хотів підслухувати їх розмову. Але зовсім випадково почув, що море закінчується на початку океану. Тому вирішив у  своєму таночку прогулятися до самого кордону моря з океаном. Він крутився у вихорі хвилі, яка несла його. Маленькій хвилі було цікаво гратися з його піщинками, а Пісочку – з її течією. Тепер  вони мандрували удвох.

І нарешті Пісочок спитав у хвилі:

–  Ти хто?

–  Хвиля.

–  Тебе звати Хвиля? Але у моря багато хвиль.

–  Я особлива хвиля.

–  Як це?

–  Я хвиля маленького Потічка.

–  А де твій Потічок?

–  Я –  Потічок.

–  То ти хвиля, чи Потічок?

– Потічок. Який не послухав маму-Гору. Спочатку поплив в річку, потім у  море, а тепер гублюся в  океані.

– Хіба… ми не в морі? – здивовано запитав Пісочок.

– Ні, ми в океані.

– А як ти знаєш?

– Мені, он та,  – показує,  –  велика хвиля прошепотіла на вушко. А хочеш, я тебе винесу на поверхню океану і ти сам усе побачиш? – спитав  Потічок?

– Звісно! – відказав та  аж заструменів Пісочок. 

Тоді Пісочок уперше побачив поверхню океану. Вода потихеньку собі хлюпала, хлюпала…  і колихала зірки, які пірнали у глибину, бо була ніч. Пісочок так захопився, що й не помітив, як його підхопила велика хвиля, у якій розчинився маленький  Потічок,  й понесла. Несла його довго-довго, адже океан дуже великий – широкий та глибокий, набагато більший за море. А коли настав ранок то  Пісочок уперше побачив, як прокидається Сонечко.

«Я хочу з ним познайомитись!» –  подумав Пісочок. І вже за мить  хвиля прилинула до берега й лишила його там. Після знайомства з Сонечком білий Пісочок став жовто-золотистим – засмаг. Пісочок  довго розмовляв з промінчиками, аж поки йому не стало дуже спекотно. Саме тоді згадав Водорість та бульбашки, котрими дихає море, аби на березі продував свіжий вітерець.

А ще він подумав: «Неможна, щоб  на поверхні моря та океану плавали чорні плями».

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва