Щоб вам жилося і працювалося під мирним небом України

Життя цієї жінки тісно пов’язане з рідним містом. Народилася у Виноградові, 1 – го жовтня 1972 року. У Всесвітній день музики прийшла у сім’ю військового. Більшість свого життя батько Богдан Андрійович відбував у відрядженнях. По країні будував залізниці, у горах прокладав тунелі, на ріках зводив мости. Мати Людмила Петрівна працювала стоматологом Підвиноградівської дільничної амбулаторії. Це від неї Норіка перебрала любов до різноголосого відлуння навколишнього мальовничого простору, з дивовижними і неповторними порами року в Карпатах.

Якось на день народження батьки подарували дівчинці дитяче піаніно «Веснянка». Ця іграшка привернула її увагу своїми білими і чорними клавішами і стала улюбленою. Могла годинами видобувати звуки, відтворювати окремі гами, переливати їх в окремі такти. Так самотужки дівчинка увійшла у загадковий, ніким до кінця не пізнаний світ чарівної музики.

Шестирічну Норіку мати привела у дитячу музичну школу. Тут відбулася її перша доленосна зустріч з викладачем класу гри на фортепіано Тамарою Іванівною Коваль. З нею і вивчила пісеньку «Виглянуло сонечко, світить на лужок». Дзвінкий дитячий голосочок підтримав соковитий жіночий її наставниці. Так почалася їхня творча співпраця довжиною у вісім років.

Від Тамари Іванівни здібна учениця Елеонора Немира отримала перші уроки композиції. Оцінивши природні задатки дівчинки Тамара Іванівна допомогла їм розвиватися далі. Появилися її перші дитячі фортепіанні твори: «Пурпурова квітка», «Три сестри», «Маленький вальс», «Джазова мініатюра», «Дощик», «Фантазія», «Танець ляльок»… Пізніше, в творчості Норіки з’являються вокальні композиції. У 1985 році на обласному конкурсі юних композиторів, за пісню «Я не дитя війни», на слова Володимира Товтина, яку присвятила дідусеві-танкісту Петру Васильовичу Бондаренко та поколінню його ровесників, які воювали у Другій світовій війні, вистояли і перемогли, вона отримала першу грамоту обласного відділу культури. Далі вона стала студенткою Ужгородського музичного училища імені Дезидерія Задора, після закінчення якого поступила у  Рівненський Інститут культури. У 1993-му повернулася вчителювати у стіни рідної музичної школи. Це був дуже плідний період у її творчості. Їй поталанило і на здібних учениць. Виконавицями її пісень стали Агнета Гриценко, Валерія Бушко, Дарина Кушал, Данієла Зан…

І в особистому житті Елеонори Богданівни стаються приємні зміни. В середині літа 1997-го доля зводить її з молодим лікарем – ендоскопістом Мирославом Палінкашом. Зустрічалися рік. В листопаді наступного – зіграли весілля. 2001-ий став доленосним у творчості і в особистому житті Елеонори Богданівни. На обласному конкурсі «Кришталеві грона» за її авторські пісні «Вірність» Агнета Гриценко отримала Гран-прі, а за «Струни душі» Валерія Бушко здобула перше місце. 25 вересня 2001-го у молодого подружжя Палінкаш народжується донечка, яку в честь дідуся назвали Богданкою. Потім вихованки Елеонори Богданівни брали участь у відбіркових конкурсах на Всеукраїнському фестивалі «Вечори над Латорицею», які відкрили їм двері на «Червону руту» та дитячий фестиваль мистецтв «Перлини Розточчя» і на Всеукраїнський конкурс композиторських талантів «Спалахи багаття». Спливали роки. Богданка успішно закінчила першу міську ЗОШ І – ІІІ ступенів, стала студенткою Львівського національного університету імені Івана Франка, факультету «Міжнародні відносини». Зараз вже навчається на четвертому курсі, після якого отримає звання бакалавра. Далі її чекають ще півтора року навчання на магістратурі…

Не зчулася, як ця осінь в її життя принесла їй ювілейну дату. Золотий полудень віку ступив на її поріг. У актовій залі Виноградівської  дитячої школи мистецтв імені Бели Бартока, куди її колеги запросили, вже було людно. Привітати Елеонору Богданівну прийшли її колишні і теперішні вихованці, їхні батьки, знайомі та друзі, колеги по роботі. Директор відділу культури та туризму Виноградівської міської ради Василь Югас першим привітав ювілярку і, як викладачу по класу фортепіано, концертмейстру та члену Національної ліги композиторів України вручив Грамоту за вагомий внесок у розвиток та збагачення музичної культури молодого підростаючого покоління. Твори свого викладача по черзі виконують її вихованці Ганна Вігула, Іванна Егреші, Ганна Талабіра, Василь Мартін, Максим Нюл. Глядачі тепло сприйняли гру Василя та Катерини Губалів, Еріки Попович, Роспопи Сніжани, Каміли Густі, Максима Снігірьова та Тараса Декета.

Ведуча зустрічі Наталія Краснай згадала, що Елеонора Богданівна вже перед багаточисленною публікою виноградівчан давала свої авторські вечори у 2000-му та 2008-му роках, коли в її концертній програмі успішно виступали тодішні її вихованці Сніжана Роспопа, Рената Юртин, Марина Палінкаш, Емілія Погоріляк, дві Ніколетти Білак та Кобрин, Дженіфер Климпотюк… Увагу глядачів у залі полонили юні танцюристки хореографічного відділу, які під мелодію «Веселий дощик» виконали танок з парасольками. Піснею «Знайди мене» концерт продовжили юна вокалістка Корнелія Шпірь, піаністи Іллюша Ісак та Віточка Корпош. Звуки музики і пісень у виконанні Агнети Гриценко та Валерії Бушко повернули з минулого і нагадали всім чарівний спів цих юних виконавиць, донесений із дискових записів 2000-2008-х років, що заново ожили на екрані.

Своїм вдало продуманим номером «Коломийки» (солістка Рената Юртин) Елеонору Богданівну та присутніх у залі людей щиро порадували  колеги, які повністю відтворили її біографію і від душі і чистого серця побажали ювілярці: «Щоб вам жилося і довго працювалося під мирним небом України».

Марія Конкіна

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ