Виставка художника Іштвана Гайоша залишила приємний і сонячний відблиск у душі

В картинній галереї, яка носить ім’я добре знаного у світі, відомого художника Імре Ревеса, у затишному нашому містечку Виноградові відкрилася виставка талановитого живописця Іштвана Гайоша. 35-ть своїх полотен виставив уродженець нашого міста, який вже 29-тий рік проживає у селищі залізничників – Батьові. Як митець працює в різних жанрах – пейзажу, натюрмортах, написанні портретів та сучасного виду живопису оп-арт (стиль сучасного мистецтва, що широко використовує оптичні ілюзії, різновид абстракціонізму та неоконструктивізму. Такі твори поп-арту носять абстрактний характер).

Народився художник у Виноградові 26-го березня 1967-го. Сім’я Гайошів тоді проживала на вулиці Некрасова, 3. Батько Тібор Йосипович та мати Гізелла Іванівна працювали в одному колективі – районному відділенні зв’язку. Постійно дбали про забезпечення бригади монтерів всіма необхідними матеріалами для прокладання нових телефонних ліній та надійного обслуговування вже існуючої у Виноградівському  районі діючої мережі.

Донечка Гізелла вже закінчувала початкові класи, коли в родину Гайошів лелека приніс малюка Іштванка, а ще через два роки – Тіборка. В сім’ї діти росли оточені щирою батьківською любов’ю, увагою і турботою. У кожного був свій характер, норов і світ захоплення. Гізелла любила читати, охоче занурювалася у книжковий світ, який приносив їй велике задоволення. Іштванко – любив малювати, Тіборко – захоплювався спортом, грою у футбол.

Першою з батьківського дому пішла Гізелла. Після успішного закінчення Виноградівського політехнікуму, продовжила поглиблювати свої знання у Львівському політехнічному інституті. З дипломом інженера-енергетика повернулася знову у рідний заклад, де на викладацькій роботі аж до виходу на заслужений відпочинок, проробила сорок років.

На 11-ть і 13-ть років молодші за неї Іштван та Тібор навчалися в той час у навчалися у восьмій міській середній школі (в угорських класах). Після восьмого класу, середній Іштван відніс свої документи до Ужгородського училища прикладного мистецтва. З першого разу талановитий підліток одразу поступив до навчального закладу, де провчився чотири роки. Швидко злетіли його студентські часи. На роботу одразу влаштувався художником-оформлювачем і 13-ть років залюбки займався улюбленою справою. Одночасно, в цей період з 1990-го по 1993-тій навчається на вчителя закону Божого і починає викладати його для залучених, до вивчення азів Святого письма, дітей у реформатській громаді смт. Батьово. Оцінивши його педагогічний хист і вміння працювати з молоддю, Іштвана Тіборовича запросили спочатку вихователем, а далі секретарем та художником-дизайнером у ліцей з гуманітарно-природничим нахилом в село Великі Береги. З 2005-го він стає архіваріусом у архіві та музеї Управління Закарпатської реформатської церкви. Духовний ріст цієї людини надійно оцінила громада вірників і з 2013-го він призначений директором цього закладу.

Художник одружений. Має гарну сім’ю. його дружина Єва Іванівна вчителює у початкових класах Батівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Троє дітей радують батьків. Старша Чілла, добре володіючи англійською та угорською мовами працювала перекладачем в аеропорту. Зараз живе і працює у Швейцарії. Середущий син Іштван та його дружина Оршойо, у Дебрецені завершили своє духовне навчання і зараз обоє працюють священникама реформатської церкви у Дякові. Молодша 18-ти річна Домініка вчиться на І-му курсі Дебреценського університету, на економічному факультеті.

Як митець, Іштван Тіборович теж не полишає улюбленого заняття. Художник постійно бере участі у групових та персональних виставках в містах Берегові та рідному Батьові. Зараз 55-ти річний живописець  наважився показати свої творчі роботи землякам. Ця подія одразу привернула увагу багатьох шанувальників живопису.

… Його роботи я вирішила переглянути на самоті. Вигравала в часі. Мала можливість уважніше роздивитися кожне з ним написаних 35-ти полотен. Вдало ним намальовані пейзажі «Батівська реформатська церква з оновленим дахом», «Захід сонця» (у водах річки віддзеркалюється церква зі своїми куполами), «Соснові Карпати» (з чудовим краєвидом вічно зелених соснових лісів, що розбіглися по стрімких виступах гір), «Центр Берегово» (це вирвана вулиця, що опирається у місцевий театр), «Водопад Шипіт» (у осінніх золотавих тонах, де між камінними валунами, каскадом стрімко стікає вода).

Серед натюрмортів виділяються його картини «Літо і кохання» (поле у маках, дерева уздовж річечки і стежечка, утоптана людськими ногами), «Сліпе вікно з тюльпанами», «Чотири пори року» (оголені дерева – рання весна, у свіжій зелені – літо, у золотавих барвах – осінь та у пухнастому снігу – зима), «Маки у вазі» (написані у східному стилі, на скатертині ще окремо зображені опалі червоні пелюстки), «Бій фазанів» та «Поєдинок» (двоє оленів настирливо б’ються рогами). Вдало відтворена митцем гофрована картина «Трансформація літа у осінь» та «Єдиному Богу за все хвала» («Soli deo gloria»), «Соняшник в овалі»…

Серед написаних рукою митця портретів незабутнє враження справляє картина «Мона Анджеліна» (виразний жіночий погляд, розтулені її чутливі губи та підборіддя з окресленими вродливими обрисами), «Опустила очі» (дівчинка-підліток провинилася. Вона у чорній блузочці, русяве її волосся з двох боків затуляє почервонілі щоки від хвилювання, бо батьки її зараз відчитали за якусь провину). У стрімкому русі переданий «Бравий табунщик», який нагайкою поганяє 5-ти коней, що галопом несуться через річечку, збиваючи бризки води, «Гонка табунників» (у національному угорському одязі двоє вершників несуться навипередки), «Оголена жіноча спина» (красива постать стрункої жінки, яка не бачить, що за нею уважно спостерігають чиїсь очі).

Своєрідною екскурсією в новий вид живопису оп-арт стала запропонована глядачам картина художника «Усмішка». Вона, як мозаїка з малих квадратиків. Передає заворожуючу усмішку молодої русявої дівчини. Чітко її побачить і оцінить глядач з певної відстані від неї. Тоді вона йому відкриється своєю зачаровуючою юною вродою.

Після огляду виставки відчула, як занурилася у дивовижний світ думок, емоцій, почуттів людини-митця  Іштвана Гайоша, що приємно вразив, подивував і наповнив позитивними думками, від яких залишається приємний і сонячний відблиск у душі.

Марія Конкіна

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ