Не випадковість визначає долю країни, а вибір

«Не випадковість визначає долю країни, а вибір»

«Хочу щоб Україна ввійшла у світову спільноту не жебрачкою, а з гідністю притаманною українцям, що мають жовтий пшеничний лан і високу синь небес»

«Не забудемо кров наших дітей»

«Ми за те, щоб наші діти жили у вільній країні, а не бандитській»

Ми за ЄвроУкраїну. Януковича геть»

«За повну ліквідацію Партії Регіонів»

«Янукович – ЛОХ»

«Я хочу жити в  Європейській Україні»….

Такі тези залишили люди на імпровізованій карті України. Власне, бажання зафіксовані виноградівцями, які зібрались 1 грудня 2013 року в знак солідарності з усією Україною та проти свавілля тодішньої влади: президента Януковича, уряду Азарова, членів Партії Регіонів та їхніх посіпак у  формі силовиків.

Тодішні події на Майдані Незалежності в Києві – побиття студентів в ніч на 30 листопада 2013-го,  глибоко збурили українське суспільство. Далі була зима, що нас змінила: і романтизм з бочками, і всеохоплююча підтримка один одного, і боротьба за свободу, і розстріл людей …

А все починалось 21 листопада, в день Гідності та Свободи, де українці висловили невдоволення відносно того, що Янукович не підписав Угоду про асоціацію з ЄС.

Якщо повернутись ще глибше в минуле, то цей день знаменував початок ще однієї революції – Помаранчевої.

Отже, щонайменше впродовж 18-ти років українці відстоюють право на Свободу. А останні 8 років – виборюють його потом та кров’ю, вимірюють людським життям. Рік повномасштабної війни росії проти України об’єднав нас у боротьбі проти спільного ворога. Але разом з тим, надав снагу жити у вільній країні, показав нам наші сильні та слабкі сторони, навчив цінувати життя та один одного… врешті, показав ким ми були, ким є і ким можемо стати…

Про історичні віхи та цінності сьогодні говорили у Виноградівській бібліотеці. Захід був спланований для учнів однієї з місцевих шкіл. Мене запросили в якості тої, яка організовувала акції протесту у Виноградові. Маю додати, що співорганізатором тих подій був Олександр Костьо.

«Я далеко-далеко від дому, від сім’ї, живу в лісі, сплю під землею, але думками я у рідному Севлюші (Виноградові)…»

Такою була репліка  Олександра на мою пропозицію сказати кілька слів про Гідність. Він на війні.

Як пояснити дітям, що таке Революція Гідності яким на  час тих подій було 6-7 років? Відтворити своєрідну реконструкцію тих подій.

Саме так  у бібліотеці відбулась революція. З гаслами: “Банду геть – зека на нари!”, “Україна понад усе – смерть ворогам!”, “Слава Україні – героям слава!”… під співочий акомпанемент 9-класників “Ще не вмерла України ні слава, ні воля…” хлопці й дівчата на кілька хвилин відчули емоції Революції Гідності. А допомогли в цьому збережені мною плакати (вже як артефакти), пригадуєте: «Імпічмент президенту. Розпуск парламенту», «Міліція з народом», «Банду геть»… «Тримайся Майдан, Виноградів з тобою».

В ході заходу Михайло Лісіцкі, викладач Виноградівського коледжу розповів про свою безпосередню участь у Революції Гідності на Майдані Незалежності. А завдяки бібліотекарам молодь мала можливість переглянути документальні свідчення Революції Гідності.

2013-й закінчився початком новітньої історії як держави в цілому так і кожного особисто. Адже кожен направду зробив свій вибір в плані не політичних поглядів, а принципів  та пріоритетів життя. Зараз говорити про гідність та свободу дуже щемко, бо це не просто розмови, це боротьба на смерть як не дивно, за гідне життя нового покоління. Але ми віримо, що не сьогодні-завтра воно боротиметься, хіба що інтелектуально, за технологічний розвиток, чи інновації в різних галузях нашої країни…

Світлана КЕДИК