Небо у долонях
Візьму я Небо у долоні, Намалюю Сонце, як завжди, Поцілунком ніжним своїм, Розчиню буденність самоти. Розвіє Вітер долю Не в поля і не в ліси, Загомонить журбою, Там де я, там де ти. Я прикладу до скроні Теплий дотик ніжної води, І у мокрому полоні Зникну я, зникнеш ти. Мене у очах своїх, Благаю, віднайди, Подаруй ковток Любові, У світу укради. Візьму я Небо у долоні, Намалюю Зірку, як завжди, І втечу з тобою. Там, де тільки ми. Розвіє Вітер долю Просторами душі, Заколише нас з тобою, В колисці навіки. Я прикладу до скроні Теплий дотик ніжної води. І у мокрому полоні Зникнем назавжди. Мене у очах своїх, Як зірочки неси, Подаруй ковток Любові Оновленій Землі
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.