Троє
– Ти чуєш шепіт? То розмова гаю. Про сонячне проміння, про птахів, які у небесах літають... Ти чуєш гомін? То річка стогне від берегів, які на неї налягають і ведуть туди... Ти чуєш... Як грає промінь у моїх долонях, коли сердечко грієш ти... Ти чуєш... Як тоне море в океані цнотливої журби, і горнеться до неба... Ти відчуваєш, як поцілунок пахне моїми вустами на тобі... колише подих вітром, несеться краплями до тебе... Ти чуєш шепіт? То розмова гаю – Нашого з тобою Раю. Вони сидять на ковдрі посеред осені. Жовто-багряний сніг стелиться поруч гарячими почуттями і дихає літом про весняні мрії. Та зима прийшла. Вони сидять на ковдрі посеред зими. Кришталево чисте листя малює стежечки вологи на вдиху, і задоволення – на видиху... Так прийшла весна. Вони сидять на ковдрі посеред весни і марять дотиком молочної осені... – Я чую, люба... Як лоскотом мене малюєш ти...
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Світлана Кедик
Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.