З Богом

Цієї ночі, як ми лягали в ліжко,
Лягали з нами тисячі зірок,
Ми розгортали ручки і ніжки,
Аби затанцювати зоряний танок.
Цієї ночі, як ми мастили медом ложе,
Любилась з нами тисяча людей,
Ми промовляли стиха – Боже…
Щоб вдосконалитись у бездоганності ідей.

Цієї ночі, знаєш, світ змінився
Єдиним порухом у ряд планет,
День освячувався і молився
У тишині нічних безмеж.
А вже тоді прийшла зоря
І соковито впилася нектаром,
Так по-звичайному, як ти і я,
Просто лазила по небу п’яна.

Цієї ночі, як ми лягали в ліжко,
Лягали з нами тисяча зірок,
Ми розгортали диво-книжку
Про камасутровий танок.
А за вікном виднілися малюнки,
У сяйві місяця, у диханні трави…
То справжні дійства візерунки,
Ти – олівець, а я – папір.
Розмазувати твій графіт
На тілі мого світла, 
лише Словом,
Так аби на цілий світ
Любов закоханих розквітла...

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”