Візьми мене так, як я тебе хочу

Візьми мене так, аби я захотіла перекинутись сном на твоєму плечі,
Розчесати пальцями вологу з губ заплетених вінком приливу,
Так, аби ілюзія набула ознаку межі… так, аби я просто хотіла.
Візьме мене  в руки  широким дотиком грудей,  поміж людей,
Порухом єдиної миті, візьми мене громом у спалаху блискавиці.
Так, аби у нічному небі затанцювали зірки для мене і тебе,
Аби місяць закинув гачечок  у спальню і ми, підвішені в екстазі
Святкували небо в дикім танці.
Еволюція чудесна.

Візьми мене так, як  я хочу тебе мати – сильно й відверто, 
Будь стриманим, але впертим. Рухами-смугами,
Дивним кружінням, силою серця биттям, мерехтінням в душі 
І у мозку… візьми мене так, як я тебе хочу!
Бентежно і ніжно у подиху вітру, черпаючи осінь із моїх долонь,
Впивайся  вустами мов сніг на обличчі, я ковтатиму словами
Твою льодяну нескоримість таненням, що настирливо затікатиме у душу.
Першим підсніжником в барвінковій тиші, в обіймах зеленої снаги
Викочуся сонечком на твоє тіло промінням жару навкруги.
І розпливеться тепло білим туманом закоханим і п’яним. 
Любов безмежна.

Залишся, полеж зі мною у мрії, в надії. Послухай серце.
Замість нього б’ється в грудях Любов, чуєш?
Ти мене любиш?
– Я дихаю тобою. 
– Візьми мене так, як я тебе хочу – Любов’ю.

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”