Світлана Кедик

Для Тебе.

Я закриваю двері 
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти.
Кладу його до столу,
І будем з чаєм
Осінньої любові,
Трішки літньої печалі.
З зірками сівши
Край вікна,
Перезирнувшись кілька раз
Вип’ємо до дна
Листопадовий джаз.
Злизавши ноти з вуст
Подихом долонь 
Проковтну той сум,
Що за вікном.

Я закриваю двері 
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти,
І запах змочених
Троянд росою
Несу в собі, аби
Вдихнути в твої ніздрі
Багряної Любові.

Кажуть люди: просто осінь.

Але ж прийшла і стала на порозі боса, без стуку в душу увійшла, а я наївна її взяла і прийняла.

Я закриваю двері 
Легким порухом руки,
Занісши до оселі
Присмак теплоти
Для тебе,
Ось,
Бери…

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре