Для Тебе.
Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти. Кладу його до столу, І будем з чаєм Осінньої любові, Трішки літньої печалі. З зірками сівши Край вікна, Перезирнувшись кілька раз Вип’ємо до дна Листопадовий джаз. Злизавши ноти з вуст Подихом долонь Проковтну той сум, Що за вікном. Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти, І запах змочених Троянд росою Несу в собі, аби Вдихнути в твої ніздрі Багряної Любові. Кажуть люди: просто осінь. Але ж прийшла і стала на порозі боса, без стуку в душу увійшла, а я наївна її взяла і прийняла. Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти Для тебе, Ось, Бери…
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.