В перистих сплетіннях…

В перистих сплетіннях дня і ночі ви маєте реальний шанс дивитися у Божі очі вранішньо-вечірньої зорі

–  Якби ж мені  її ти дав
Так просто переклав
Із вуст в долоні,
Якби в уяві малював
Мудрі скроні…
Якби лише прошепотів 
В думках мети,
Не відриваючись летів
У вранішні світи…
Якби ти просто кинув 
Камінь по воді
Тоді…
Дозволь, її сповию
Пеленами надії, мов дитя,
Роститиму Любов у вірі ,
А ти іди з життя в життя
І здійснюй свої мрії.
Тільки пам’ятай – 
Куди підеш, туди і я.
затіненою стороною
твого  перлинного буття.
Не примусимо, невблаганно
По волі серця і душі
Я розділю кохання
Якого вистачить для всіх. 
Якби ж мені  її ти дав
Так просто переклав
Із вуст в долоні,
Та ні, намалював
Блиск в очах, 
у серці – гомін.
Іди, не озирайся,
Живи  з собою,
Зі мною розпрощайся.

– Ти – Диво
Ти пташечка співуча,
Ти ружа квітуча і пахуча…

– Та вже іди
Не рви словами 
Паперові думи
Я зовсім вже не та
Яку колись пригубив…
Сьогодні мене звати Самота.

– Ти – Диво
Ти пташечка співуча,
Ти ружа квітуча і пахуча…
Голубка серця мого,
Як небо голубого.
І кров моя, голубко 
Голубина мов вода.
Я йду, тільки пам’ятай – 
Де ти, там я.

Плакали закохані коло світанку ковтали сльози  зрізані серпанком  заходу біля самої ночі. І дивувалися люди.

–  Сьогодні мене звати Самота
–  То ти для мене Нею стала?
–  Так.
–  Ти – Диво
Ти пташечка співуча,
Ти ружа квітуча і пахуча…

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”