Незабутка
Шепіт, Листя, Дощ і Сльози. Я на підлозі. Трава зеленіє над дахом, Небо під моїми ногами, Байдуже вітер-невдаха Душу зриває словами. Трепетом до самих колін Підкидує зойки із смутку, Холод біжить навздогін Заховавши в руці незабутку. Із літа. Гомін, Гілля, Мороз і Я снігом розлита. Сміх навколо сніжинок І дихання того тепла, Що крила свої лебедині… Восени розпустила зима. Пелюсточки ніжних турбот Пригортаю до серця краплину - Вишиту з осінніх ниток Незабутку на зимній картині.
Світлана КЕДИК, “Світ Добра”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.