Модель сучасності загублених століть

У нас одне життя, аби сказати – так, закованій в Душі Людині. У нас одне життя, а тіл – багато, багато волі у нестримних гратах, невипитої крові в реаліях без слави, без поруху, і дихання, і сміху… У нас одне життя  на Божу втіху.
Серйозність сил і права значення не має, святість, гріх – не стимул до висот й падінь… мораль знання і мудрість розуму у хтивому бажанні жити так.
Я розумію, знаю, що не впізнати суті у словах лиш загубитися в бездумності ідеї. Але ж й Творець, як малював вінець із глини хотів створить довершеність, створив же Він Людину - у образі, в подобі, без крайності тваринних мук, без пошуку ідилій вдихнув Душею Рай у ніздрі новоствореній моделі.
Модель сучасності загублених століть линула в майбутнє крізь стан, що не йде внікуди лиш стоїть на противагу сказаним словам.
У нас одне життя, аби сказати – так, закованій в душі Людині.
Крізь плин часів теперішнє – уже минуле тече у майбуття. Вживається у космосі Земля, росте Система – оновлює Світи, як завжди Світло з Тінню карбує в просторі Зірки – оновлює Природу  первозданна Сила… Лише й понині в образі Людини подобиться тварина, але ж й Творець, як малював вінець із глини хотів створить довершеність, створив же Він Людину.

Світлана КЕДИК, “Світ Добра”