І барви озвуться словами, як  мова рідна і жива

Цю дружню трійку художників друзі жартома називають «виноградівське МТС». Останнє слово – абревіатура, утворене з перших літер прізвищ М – Маринич, Т – Токач, С – Сільваші. Більше двадцяти років товаришують. Від часу заснування об’єднання «Мистецька Угоча» вони весь час разом. Товаришують сім’ями. Разом ходять по гриби у масиви Дубки, Теплиця, Виннички. Разом рибалять. Разом відзначають традиційні Великодні і Різдв’яні свята, дні народження, пам’ятні і ювілейні дати свого життя. Влітку залюбки виходять на пленери, які проводять на мальовничих берегах ріки Тиси. Кожна така мандрівка на природу залишає яскравий слід на нових полотнах майстрів художнього живопису.

Цього разу у виставковій залі картинної галереї імені Імре Ревеса друзі вирішили виставитись зі своїми новими роботами. Ця листопадова субота запам’ятається всім шанувальникам їхньої творчості тим, що відкриття виставки проходило в дуже романтичній обстановці. У місті відключили електричне світло. Але організаторами був знайдений вихід і відкриття виставки вирішили провести при запалених свічках. На цю подію зібралися художники, що мешкають в різних місцях.  З Пийтерфолво приїхав Тиберій Генці, з Батьова Іштван Гайош, з Виноградова патріарх живопису В’ячеслав Попович, харків’янин Олег Омельченко, народна майстриня Ольга Гал… Цікавим був і задум організаторів. Кожний митець коротко розповідав про себе і свої роботи.

Олександр Маринич

Народився 13 вересня 1953-го у Виноградові. У 1976-му закінчив фізичний факультет Ужгородського державного університету. Через чотири роки – факультет міжнародних відносин. У 1985-му – факультет живопису та графіки Московського університету мистецтв. Своїм першим наставником і вчителем  малювання вважає дідуся, відомого в Угорщині художника Яноша Торняй. Цікаво складалася його доля: чотири роки пропрацював на ЗПО Торгреклама в місті Ужгороді. Потім очолив СКТБ Виноградівського керамзаводу, на якому пропрацював дев’ять років, до його закриття у 1991-му. Художниками Виноградівщини був обраний заступником районного громадського об’єднання «Мистецька Угоча». Свій талант живописця сповна використав як ілюстратора обласних газет «Карпаті Ігоз Со» та «Карпатолйо», серії ілюстрацій літературних збірок угорських письменників та поетів. Брав участь у вітчизняних та міжнародних пленерах, виставлявся і організовував персональні виставки у різні роки в Ужгороді, Берегові, Виноградові. Його картини поповнили приватні колекції любителів живопису в Угорщині, Словакії, Чехії, Австрії, Ізраїлю, США, Канаді, Швеції, Австралії та ін.

На огляд виноградівців цього разу він виставив свої графічні роботи. Увагу людей привернули його рукописні твори «Ностальгія» (метелик заблукав у суцвітті лугових трав), «Проходження» (родове дерево, на якім відображений людський шлях – юність, зрілість, старість), «Минуле переслідує» (древній замок, рицар-охоронець, мудрий мандрівник, маг і чаклун, що споглядає плин віків на скалистих виступах, над яким височіє замок і смерть, яка тримає в руці піщаний годинник, що кожному відмірює його час перебування на землі). Цікаві його роботи «Вавілонська вежа», «Парламент, який вершить людські долі», «Клятва» (вінчання двох молодих, які стоять на руїнах замку, а за ними уважно споглядають постаті попередників роду, що вже зійшли з лиця землі). Вдало ним написані картини «Зимній пейзаж» (снігом припорошені людські оселі і навколишні гори), «Зачарований ліс» (де кожне дерево живе своїм життям), «Старий селянин», який на фірі запряжений буйволами везе з поля вирощений урожай, «Морішко нийні» (старша жінка з дійницею в руках поспішає подоїти корову, аби парним молоком напоїти своїх внуків). Дуже оригінальний зміст закладений у картину «Світ роботів» (вчені розробляють штучний інтелект, як єдине намагання замінити людський розум і руки і сягнути та збагнути таємниці Всесвіту, які ще земна людина не пізнала).

Іван Токач

Народився у Виноградові 11 грудня 1956-го. Як здібний до малювання школяр був відібраний у студію «Чарівний пензлик». Діяла вона при міському будинку піонерів, а керувала нею в той час Євдокія Пацкан. В шкільні роки брав участь в обласних юнацьких художніх таборах. З малюнками виставлявся на виставках дитячих робіт у рідному місті. Заочно успішно закінчив Московський народний університет мистецтв. Працював токарем в інструментальному цеху заводу «Електрон». Звідси був призваний на військову службу в  протиповітряну оборону, яку проходив у Красноярському краї в місті Боготол. Його художній хист підмітило командування і запропонувало йому розмальовувати плакати, транспаранти, наглядну агітацію. Після повернення з армії 27 років проробив токарем в інструментальному цеху Виноградівського заводу пластмасових виробів. Попрацював і художником-оформлювачем ДРСУ та в Сільгоспхімії. Одружений. Батько чотирьох дітей; сина Степана та трьох доньок – Валентини, Наталії і Вікторії.

Як художник брав участь у багатьох різноманітних виставках, пленерах закарпатських художників. Його улюблений жанр – пейзаж та натюрморт. Понад 500 його робіт поповнили приватні колекції любителів живопису в Угорщині, Словакії та Голландії.

Зараз глядачі нашого міста мали можливість побачити його живописні полотна «Тиса біля Сасова», «Дуби над Тисою», «Тиса у весняний період», «Літо на Тисі», «Грає осінніми барвами Тиса». Цікаво ним написані картини «Потічок у лісі» (пронизаний сонцем затон), «Тихе озеро» (загадкові тіні дерев на воді), «Зима» (обледенілі кам’яні валуни і виступи берегів та водоспад, краї якого сковані льодяною кіркою)…

Ференц Сільваші

Народився 4 лютого 1960-го у Виноградові. Серед ровесників не виділявся нічим. Любив грати у футбол, плавати в Тисі, засмагати на сонці на її березі. Талант до живопису у 12-річного підлітка розпізнала, побачила і посприяла його розвитку Євдокія Панасівна Пацкан. Вона його записала у свою студію  «Чарівний пензлик» і залюбки з ним працювала додатково. На творчість художника вплинула мальовнича природа, неповторні куточки рідного міста, в якому він народився, виріс і проживає. Тривалий час  працював художником-декоратором в міському будинку культури. В нього виробився свій стиль, неповторний почерк митця. В основному малює пейзажі та натюрморти. Був автором персональних своїх виставок у 2000-му, 2010-му, 2015-му, 2021-му у рідному місті та у Фегердьормоті в Угорщині, коли йому запропонували попрацювати три роки в місті Будапешті та Туріштванді. Твори виноградівського художника знаходяться в приватних галереях колишніх земляків-переселенців у Канаді, США, Угорщині, Чехії та Словакії.

Зараз глядачі виставки уважно розглядають його пейзажі «Вид на місто з Чорної гори», «Околиця села Текова», «Тиса у Винничках», «Затон», «Літній день на Тисі». Дуже вдало написані картини «Весна у місті» (цвіте сакура, мати з донечкою поспішає до міста і проходить повз пам’ятника виноробу), «Костел францисканців» (міська вулиця, по якій рухаються автівки, випадкові прохожі, що насолоджуються осінньою сонячною дниною і легкова, яка завертає на квітковий ринок), «Зимові Карпати» (хатина, паркан, стіг сіна і припорошені снігом віддалені гірські вершини та ліси). Не залишать нікого  байдужими його натюрморти «Рожеві піони» (у вазі красується пишний їх букет, а на скатертині достиглі черешні) та «Соняхи» (у вазі зображені шість соняхів і сьомий на скатертині, а поруч лежать вже зрізані дві шапки та випалі з них чорні зернини). Хтось з присутніх пожартував, що не вистачає на полотні горобчиків, щоб доклювали всі решта насінин…

Оглянувши всі роботи, в душі відчуваєш як соковиті барви цих полотен відізвуться словами рідної  і живої мови, бо таке розмаїття краси, відтвореної трьома художниками нашого міста, не залишить байдужим нікого.

Марія Конкіна,

 очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ