Індекс корисливості для навколишнього середовища

РоздумиІндекс корисливості для навколишнього середовища

Індекс корисливості для навколишнього середовища

Часто там де мало би бути збудування, бачимо руйнування.

Вже стало доброю традицією щорічно на початку жовтня вести бесіду про освіту. Зараз це особливо важливо зробити, тому що маємо надзвичайно велику кількість проблем, пов’язаних з війною. Оголились до непристойності здібності тих, хто несе відповідальність в країні за економічні відносини. На жаль, причиною їх є аморальність. Все ще з острахом собі усвідомлюєш, що України, як країни вже могло не існувати, якби не демократичні сили, до яких впродовж незалежності завжди було дивакуватим відношення.

Насьогодні освітянське свято є унікальне, адже йдеться про підгрунтя економіки, а відповідно і про майбутнє України. Вчитель завжди ототожнюється зі знаннями, а вони, як правило, є базисом в прийнятті рішень. То ж зараз є нагода поділитись думками про те, на які знання виникає попит в Україні. Адже маємо складні виклики і перебіг подій з ними пов’язаний зобов’язують мислячу людину говорити про причини цього стану. Якщо цього не робити, а створювати вигляд, що нічого надзвичайного немає і все з часом облаштується само собою, то таким чином в рази збільшується ймовірність погіршення ситуації з відповідними наслідками. У всіх розвинених країнах освітою формуються кадри для економіки. Наша економіка не є виключенням, але в нас випускник навчального закладу не має ніякої уяви про те, як працюють духовні закони, а повинен обслуговувати українську систему господарювання, яка просякнута корупційними схемами. Тобто, надокучлива думка, що наша освітянська індустрія нічим не відрізняється від радянської, нікуди не поділась. Насправді людина і її розумові здібності є унікальними, але нашою владою навмисне не приділяється увага базовим проблемам в освіті. Тому часто там де мало би бути збудування, бачимо руйнування. Тут напрошується думка про те, що існує велика взаємозалежність між гарними здібностями випускника закладу, в якого є прогалини у вихованні і незручностями, які він приносить суспільству. Йдеться про те, як розумні, кмітливі і наполегливі можуть своєю діяльністю приносити шкоду спільноті. Щоб про це говорити в спрощеній формі, доцільно ввести таке поняття як індекс корисливості людини для навколишнього середовища. Тут нічого особливого, це звичайна вертикальна лінія, верхня частина якої ототожнюється з мудрістю людини, та її корисними вчинками для розбудови спільноти, а нижня характеризується руйнівним прагматизмом. Тут невігластво одних межує з моральною спустошеністю інших, що відображається в руйнації навколишнього середовища.

Навіть дуже високий інтелект людини в будь-якому іншому спрямуванні, позбавлений духовності, не є ціннісним для спільноти.

Шлях мудрості є складним, але бажаним і дивовижним, це шлях зростання свідомості і відповідальності. Він є незбагненним, позаяк не видно кінця-краю людській досконалості.

З чимось подібним стикаємось, коли аналізуємо нижню частинну індексу. Там також не видно всієї глибини духовного зубожіння людини. Вона також може бути незбагненною для звичайного розуму. Це середовище по своїй суті має дві категорії своїх представників. Нижча – є знаряддям, адже ними зневажається логіка і розумова праця, особливо це стосується державотворення і свого призначення в цьому житті. Необхідно розуміти, що навіть дуже високий інтелект людини в будь-якому іншому спрямуванні, позбавлений духовності, не є ціннісним для спільноти. Вищою ж категорією представників цього середовища формується мотивація для тих, кому заборонено думати про розвиток спільноти. Контролювати процес допомагають високі зарплати та різні заохочення тим, хто займає ключові посади. Найбільшу цінність тут мають фахові неправдомовці. Це категорія людей без честі і совісті. Вони є твердинею в спотворенні правди та розростанні невігластва і некомпетентності в навколишньому середовищі. В радянські часи їх наполегливо для себе готували комуністи, а зараз цим займаються олігархи. В цьому нічого дивного немає, позаяк люди з неякісними знаннями, досягаючи в своєму житті деяких титулів і можливостей, створюють умови, аби пригальмувати процес розвитку інших, бо зазвичай не хочуть, щоб хтось мав можливість конструктивно говорити про їхню діяльність.

Практично неможливо збільшити свій індекс корисливості, акцентуючи свою увагу на чиїхось недоліках

Ось приблизно такий напрошується погляд на нашу реальність з людської точки зору. Він не є привабливим, але кожний мислячий має можливість оцінити свій статус по відношенню до шкали індексу корисливості і мати нехай і приблизний, але об’єктивний погляд на свою діяльність. Зрозуміло, що людина має можливість в будь-який момент змінити своє відношення як до інших, так і до навколишнього середовища, але найбільшою перепоною в цьому є оцінка інших з позиції осуду і зневаги. Тобто, практично неможливо збільшити свій індекс корисливості, акцентуючи свою увагу на чиїхось недоліках.

Духовні закони працюють незалежно від того, чи людина їх визнає чи не визнає.

Тому мушу тут вказати, що також існує інакша точка зору на нашу реальність. Вона є унікальна, бо базується на духовності і допомагає людині змінюватись без особливих зусиль. В даному випадку акцентується увага не на людині, якою вчиняються негативні вчинки, а на причинах, що її спонукають до них. Кожна подія є доконаним фактом і вона відбулась, бо мала відбутись, бо на неї був створений попит на духовному рівні. Наголошую, що духовні закони працюють незалежно від того, чи людина їх визнає чи не визнає. Вони існували, існують і будуть існувати, бо так облаштований світоустрій. Але міркування про них і про те, що з них випливає, з огляду на війну і на проблеми, з нею пов’язані, наступним разом, якщо Бог допоможе. Насправді думки про нашу реальність як з людської точки зору, так і з духовної є важливими для суспільства, але значно важливішим є те, чи звертатимуть на них увагу ті, що є зобов’язаними приймати рішення щодо напряму розвитку країни.

То ж, дорогі освітяни, ще раз всіх вітаю зі святом. Нехай Господь допомагає нам впевнено йти шляхом мудрості, аби в нашій країні вчитель колись досяг статусу вчителя в Японії. Кажуть, що там Дня Вчителя немає, але повагу Вчитель має неймовірну.

Михайло Лісіцкі

Народився 20 листопада 1957 року в селі Онок Виноградівського району Закарпатської області. В 1973 році закінчив Оноцьку восьмирічну школу. Після чого поступив у Виноградівський політехнічний технікум, який закінчив в 1977 році. Був направлений на роботу в Ігрінський енергонагляд Удмуртської АРСР на посаду техніка – інспектора. Через три місяці був покликаний до лав Збройних Сил Радянської Армії. Звільнився в запас в 1979 році і поступив на підготовчі курси Львівського політехнічного інституту . У вересні 1980 року був зарахований на перший курс енергетичного факультету даного інституту. Закінчив цей заклад в 1985 році і отримав фах інженер-електрик. В серпні 1985 році був прийнятим викладачем спеціальних дисциплін у Виноградівський політехнікум, де працюю по сьогоднішній день. Даний заклад тепер називається ВСП «Виноградівський фаховий коледж МДУ». Голова профспілки в коледжі з 1997 по 2002 рік. Одружений. Батько чотирьох дітей. Громадянин України. Проживаю за адресою: Закарпатська область, місто Виноградів, вул. Комунальна 1 а.

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва