“Від Різдва до Великодня” або жіноче тріо прикарпатських мисткинь у Виноградові

Не можна дозволити реальності збити тебе з ніг. Потрібно прагнути до того, що подобається. Проте, якщо вважати реальність ілюзією, хоч і дуже стійкою, рано чи пізно ти в ній засумніваєшся.

Це думки між іншим — отак заходиш в багатолюдне “Імпасто” одного недільного дня, до тебе підбігає незнайома жінка простягає руку, вітається за запрошує до перегляду. Серед зовнішньої попрілості після кількагодинного дощу, у теплій від людських емоцій залі, ловиш споглядання зосереджені на полотнах. Найперше вирізняєш несерйозність стану, усмішки, задоволення… тим часом за вікном виглядає сонце й випар вологи переноситься озоном у приміщення розбавляючи фарби яскравістю. Несподівано виявляєш у себе здібність читати захоплення людей. Може просто всі втомилися від зими: моральної, фізичної… і тому читаєш — весна. Вона усюди, вилізає з підрамників маленьких та великих, нехитро полонить уяву реальністю. І врешті розумієш — реальність існує за межами твого сприйняття, мрії існують в твоїй реальності, а те, що ти зараз бачиш живе у твоєму серці.

Мабуть, це такий феміністичний рух, що ідеологічно несе суспільству парадигму нового виду мистецтва — безпосередність або вміння щиро висловлювати свої відчуття. Цю таємну зброю троє жінок пропагують в собі та для загалу рятуючись та рятуючи від внутрішніх конфліктів. Подаючи себе, як мисткинь, подібно дітям, які постійно дивуються і не тому, що “не знають всього”, а тому, бо “копають” глибше у царині, що обрали.

“Я почала малювати після 40-ка — розповідає пані Наталія, відповідаючи на моє питання: як Ви дійшли до цього? — Весь час забирала сім’я: чоловік діти, справи бізнесу. Нарешті я маю можливість присвятити себе мрії дитинства.

— Чи вважаєте Ви, що підтримка родини це є найважливіша складова Вашого творчого успіху?

— Звичайно, адже родина мене підтримує та пишається мною…

Її щира усмішка відкриває задоволення перебувати тут і зараз у стані моральної ейфорії від проробленого пласту творчої роботи. Вона не боїться, що одного дня все зникне, бо це джерело, що живе всередині неї і живить даючи наснагу не тільки творити а творити, як жити.

З великим захопленням про ідею створення та розвитку жіночого мистецького руху розповідає пані Галина.

“Якось усвідомила, що жінці-мисткині важко ховатись за побутовими баняками. На початку нас було більше десятка, ми рушили цією творчою дорогою, щоб не загубитись у світі, що по суті є чоловічим, ні ми не феміністки, — сміючись зауважує, — ми просто жінки, які йдуть за покликом серця. Зараз нас троє — Наталія Вовчук, моя сестричка Надія Садов’як та я — Галина Філіпова. Такий склад є більш комунікабельним…”

Сто відсотків коштів від проданих робіт йдуть на благодійність, це і допомога ЗСУ, допомога цивільним, що постраждали від війни, допомога онкохворим… Свою діяльність представляють на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Стараються бути всюди, адже саме їх “всюдисущість” робить художниць відомими, а їхні роботи такими, що продаються.

В психологічному аспекті, ми жінки, охоче помічаємо свої недоліки, а хвалити себе вміємо тільки за великі перемоги. Кожна робота цих чарівних жінок-мисткинь то є велика перемога, от і не дивно, що Галина та Наталія наголошують на своїй працьовитості, старанності. Цим вони вчать правильно налаштовувати свої внутрішні установки та ставитися до себе й до того, чим займаються з любов’ю. Адже повсякденність складається з дрібниць, й така дрібничка як внутрішня похвала спонукає охочіше займатись собою, більше віддавати турботи навколишнім, краще працювати. Вийшовши зі ступору, що всіх нас застав 24 лютого 2022-го, вони обрали не вантаж самокритики від неможливості щось змінити, а діяльність, яка дозволяє реалізувати себе та робити добрі справи й маленькими, але значущими кроками наближати нашу спільну перемогу над ворогом.

Зізнаються, що практично всі починали з абстракції. Можливо, саме особистісне відношення до предмету, ситуації чи реальності дозволяє їм бути тими ким є, такими які є. Акрил, чи акварель, хай навіть олія таки розбавляють буденність палітрою фарб. Вони не люблять на різних виставках показувати одне й те саме, тому наполегливо працюють. Ось такий він жіночий творчий рух. Їх надихає все: і побут, що повсякчас переслідує, і рідні люди, і пооцінювачі, які переймають смисли та змісти полотен…

Довідково

Виставка під назвою “Від Різдва до Великодня” відкрилася у виставковій залі “Імпасто” 4 лютого та представила роботи прикарпатських художниць Галини Філіпової, Наталії Вовчук та Надії Садов`як (на відкриття приїхали двоє з них, Надія проживає у Лондоні).

Адміністраторка виставкової зали Влентина Костьо у промові зауважила:

“Мисткині з 2019 року ведуть активну творчу, виставкову та благодійну діяльність. Кожна з них володарка всеукраїнських та міжнародних призів, дипломів, відзнак, позаяк пропагують мистецтво на різних мистецьких платформах.

Роботи різнопланові. У Наталії Вовчук — це абстрактний живопис, стилізовано архаїчний, великих форматів з “киплячим” колоритом, позитивно вибуховий, як і його авторка. Наталя живе в м. Коломия, займається підприємницькою діяльністю.

Галина Філіпова творить милі візерункові, невеликі картини з мотивами народної творчості у стилі ілюстрацій чи розписів ужиткового мистецтва. Вона мріє працювати саме як ілюстраторка. Живе Галина в м. Івано-Франківськ, працює на телебаченні “Галичина”.

Надія Садов`як працює в техніці рідкого акрилу та акварелі з елементами нейрографіки. Пливучість фарби та ліній у її роботах, звичайно, викликають відчуття легкості та одночасно сміливості і спонтанності.”