Залишив добрий слід на Землі: Микола Ігнатик

Зранку дощить… З хмар вода стікає, мов з відра…  Та злива не стала на перешкоді заздалегідь наміченому культурно-просвітницькому заході. Його зініціювали молоді ентузіасти нашого міста Виноградова: Ян  Корпош, Мілан Чейпеш та група підтримки   їх однодумців. На будинку, по вулиці Партизанська, 4 в 24-й квартирі з 1960 по 1998 роки проживав відомий у місті художник Микола Ігнатик. Аматори добрих справ  вирішили відкрити пам’ятну меморіальну стелу, яка би нагадувала землякам про яскравий  слід, що ця Людина залишила по собі на Землі … 

Народився Микола Ігнатик 10 серпня 1936 року, в селі Порошково, Перечинського району на Закарпатті, в простій селянській родині. Бойки завжди славилися прив’язаністю до рідних гір і землі, до своїх смерекових та дубових  лісів… Змалку і сина привчили до роботи. В школі вчителька рідної мови та літератури учням дала   додому завдання намалювати до улюблених віршів Тараса  Шевченка  2-3 ілюстрації. І  на наступний урок  Микола приніс свої малюнки до віршів “Я пас ягнята за селом”, “Сім’я вечеря коло хати” та “Додолу верби гне високі”. В учительській вона показала колегам роботи свого учня. Від тоді, вчитель малювання звернув особливу увагу на талановитого підлітка-школяра. Коли закінчив школу, порадив йому поступати в училище  прикладного мистецтва. Так, у вересні 1952-го року, в Ужгороді він впевнено розпочав торувати свою доріженьку у необмежений уявою і рамками часу та простору світ образотворчого мистецтва. Доля звела його в стінах навчального закладу з уславленими майстрами Закарпатської школи живопису  –  Йосипом Бокшаєм, Антоном Кашшаєм, Андрієм Коцкою, Адальбертом Ерделі, Юрієм Герцом, Василем Скаканді… Як живописець  випустився в 1954-му році. 

У рідному Порошкові зустрів свою долю Юстину  Маргітич з Боржавського, яка по направленню працювала вихователькою в місцевому дитячому садочку. Через два роки зіграли  весілля. Так утворилася в селі  гарна  молода сім’я. З Юстиною Михайлівною в парі прожили  З6 спільних років. Дали життя синові Миколі та доні  Наталочці і виховали з них гарних, сумлінних і працьовитих людей. У 1959-му році переїхали  до Виноградова. 

Золоті руки художника допомагали прикрашати вигляд міста та сіл Виноградівщини до всіх традиційних та запланованих календарних дат. По вулиці  Станційній організували художню майстерню. Разом з Миколою Михайловичем наглядні панно, агітаційні  плакати, транспоранти та стенди розписували Микола Горонгозов, Василь Худан, Федір Сільваші… 

Вперше свої художні картини виставив на республіканській  виставці  в Києві, в 1962-у.  “Молодих художників України”  в Москві представляв  в 1971-му…  А потім його роботи бачили в сусідній Румунії, Угорщині, Словакії… Приклав свій талант до дошки-барельєфа на стіні  колишньої взуттєвої  фабрики, приуроченій розстріляним 17-го червня 1944-го партизанам-підпільникам, учасникам інтернаціональної розвідгрупи Ференцв  Патакі;  пам’ятникам-воїнам – добровольцям Другої світової  війни у Великій Копані; повітряному стрілку-радисту Івану Соломіну, який з екіпажем злітав на виконання бойових завдань на території Словакії. З настелених в картопляному полі, дощатих злітних смуг і в нерівнім бою був  противником  убитий… По його ескізам були відлиті дошки пам’яті видатному угорському композитору Белі Бартоку, який в дитячому віці у Виноградові давав свій перший публічний  концертний  виступ  та в світі добре  знаному художнику Імре Рейвейсу, який одвічний свій спочинок від земних турбот, знайшов у Виноградові. Як турист, у складі мандрівної по Європі групи, побував в  Данії, Англії, Франції, Португалії, Іспанії, Італії і Греції. Свої враження від цієї поїздки залишив на численних  живописних  полотнах. Та найбільшу насолоду отримував від картин, на яких малював простих людей – закарпатців, їхній побут, домашній  по господарству клопіт, залицяння молодих…  

І ось, зараз присутні на відкритті і  освяченні  меморіальної стели намісником міського Благовіщенського  храму, отцем Іваном Кормошем з хвилюванням слухають щиру подяку  88-ми річної дружини – вдови художника Юстини Михайлівни Ігнатик, його внука Мілана Чейпеша.  Начальник відділу культури та туризму Виноградівської міської Ради  Василь Югас, який зачитує текст “Подячного листа” дружині та  чотирьох “ПОДЯК” молодим ентузіастам цієї події. Художник-іконописець  Володимир Симулик вручає запашні червоні троянди представницям цієї дружньої і згуртованої  родини … І всім  щиро бажає  МИРНОГО неба  над УКРАЇНОЮ.

Марія КОНКІНА

Фото: Валентина Костьо