Він бачить зорі і твердо стоїть на землі

Казимир Малевич прокоментував свій “Чорний квадрат” дуже коротко: “Я довго думав, як можна передати мовчання Бога…”

(з влучних ранкових, денних і нічних роздумів провідного закарпатського письменника Мирослава Дочинця).

Шукає і знаходить красу в простих речах

Його запрошення відвідати персональну виставку “Білий світ” в місті Хусті, вулиця Карпатської січі, 10, що зараз розміщена в VALERI арт-просторі, на другому поверсі сучасної виставкової зали, сприйняла з радістю і задоволенням. Третій рік уважно стежу за творчим зростом цієї людини. 44-х річний живописець працює в різних стилях сучасного образотворчого мистецтва. Має вражаючі роботи в декоративно-монументальному розписі, працює як живописець натюрмортів, портретів, сакральної графіки… і пише свої враження про роль художника в сучасному світі. Коли війна вторглася в наше життя, внесла розгубленість, страх, сумніви, безпорадність люди поступово відчули, як проходить переоцінка духовних цінностей. Але індустрія духу не стишила своєї ходи. Далі друкується слово, митцями відтворюються картини, знімаються фільми, в супермаркетах все реалізується… І тут головне – не загубити свій талант, присущі душі чисті відчуття, не зламати розправлених в польоті крил своєї уяви, неуємної фантазії, світлих проблисків свідомості.

Ці думки постійно живуть і непокоять його, як художника, як професіонала – провідного фахівця своєї справи (понад десять років викладав на кафедрі малюнку в Харківській державній академії дизайну і мистецтва, став засновником творчого об’єднання “Міст”, активним учасником ряду Всеукраїнських групових, міжнародних і персональних виставок і акцій), вони підштовхнули його і змусили своє бачення викласти на папері і згодом відбити сповна в літературно-художньому виданні “Шлях творчості”, видане в травні 2018 року, харківським видавництвом “Контраст”. Тираж – 100 примірників, тому одразу став рідкісним і цінним надбанням шанувальників, колекціонерів і любителів образотворчого мистецтва. Як автор цього пізнавального цінного посібника, Олег Вікторович Омельченко прийшов до читачів з визрілими в душі думками та переконаннями про важливу і вагому роль митця в сучасному суспільстві. В 96-ти сторінковому виданні – 7 розділів. Стосуються вони нашого життя і роздумів, навіяних перебігом суспільних подій і часу: зв’язку мистецтва із сферою суспільного впливу, природи, призначення та життя самих художників, уміло сформованих 15-ти заповідей їхньої творчості. Читач тут знайде чітко сформовані відповіді на всі трепетні й хвилюючі питання, визрілі в нелегкому нашому сьогоденні…

Коли засів митця дає свої плоди

… Стежини виникають під ногами постійно йдучого… Де проходить майстер, там і проявляється шлях…

(Олег Омельченко)

І ось ми постали перед мистецьким надбанням Олега Вікторовича. 22 картини художника одразу привертали до себе належну увагу. Це – зовсім новий прояв його творчого хисту. Прояв зрілих вражень і емоцій, пережитих за роки воєнного конфлікту, насильно втягнутої у пекельні події людини мирної професії. Доля змусила чоловіка зробити тверезий вибір: залишити обжиті місця і виїхати в невідомість. Молода дружина – вагітна першою дитиною. Жити в місті, яке дороге і рідне, але під постійними обстрілами і завиванням сигналів повітряної тривоги, стає нестерпно. З найнеобхіднішими речами, оминаючи небезпечні ділянки дороги, ринули в невідомість. Доля закинула їх в Закарпаття. Опинились в затишному місті під Чорною горою – Виноградові. Як митець, сам став шукати дороги до однодумців. Так без вагань і роздумів він прийшов до виставкової зали “Імпасто”. Запропонував свої послуги: по вихідних започаткував заняття з бажаючими навчатись швидкому малюванню на його уроках в студії скетчингу. Познайомився з місцевими художниками і швидко з ними зріднився. Став брати активну участь у всіх заходах, що проводились тут.

Виставлятись у групових виставках, а згодом і своїй першій персональній “Світло”, що надихнула на нові злети і окрилила його. Значною подією в його житті стало народження донечки Софійки. Час стрімко летів і він давав йому нагоду далі плідно працювати. Яскравим слідом в його творчому пориві стала робота над муралом “Нескорені”, який зараз красується на території сучасного підприємства “Джентерм” у Виноградові… Закарпатський колорит відчутно позначився і на його нових роботах. Митець знайшов свої теми, барви, підтекст розмови з пересічним глядачем, який з його полотен зчитуватиме стан душі художника, визрілих в ній емоцій, бажань щиро поділитися з тими, хто оглядаючи його картини затримається біля них, щоб підсвідомо глибше вникнути у зміст донесеного, недоказаного вголос самим художником.

Коли сірий побут перевтілюється в радісне буття

…Ні дня без лінії, ні дня без рядочку – це кредо справжнього митця… Це – стріла направлена у вічність. Художник лише провідник, що в своїх руках тримає Божу сопілку, на якій виграє колоритну свою мелодію…

(Олег Омельченко про призначення митця)

Персональну виставку “Білий світ” Олега Омельченка відкриває незмінний очільник мистецького об’єднання “Митці Верховини”, відомий в краї художник Валерій Дьордяк. Присутнім в залі гостям, колекціонерам і просто щирим шанувальникам образотворчого мистецтва він нагадує, що харківський живописець цього року поповнив ряди хустського об’ єднання і зараз виніс на їхній огляд свої нові роботи, написані на закарпатських теренах. Кожна з своїм філософським підтекстом і наштовхує глядача на свідомі роздуми. Адміністраторка виноградівської виставкової зали “Імпасто”, художниця Валентина Костьо привітала митця з його другою персональною виставкою, поділилася своїми враженнями від творчої співпраці з Олегом Вікторовичем, який одразу став своїм між виногралівськими майстрами пензля. Гостя з Берегова, художниця Ольга Сакалош відмітила, що для себе відкрила непересічний талант художника Олега Омельченка як живописця, графіка і портретиста, якого чекає світле майбутнє. Серйозна заявка на це зроблена ним сьогодні. Дуже цікавим своїм баченням оглянутих на виставці художніх робіт Омельченка поділився член хустського мистецького об’єднання “Митці Верховини” Орест Цюпко. Людина постійно творить, не замикається в своїх хвилюваннях, а доносить до світу різножанрові роботи, свій оптимістичний заряд позитиву, проявлених мистецьких задумів і почуттів. Згадуючи своїх колег Ласло Гайду батька і сина Ківежді, Яна Пашка та інших митців Хустщини, що розширили творчу палітру живописних полотен, Василь Деяк дав позитивну оцінку роботам Олега Омельченка і як фотограф виявив щире бажання зняти дружину митця Неллі з донечкою Софійкою і внести, як “Харківська мадонна з немовлям” в підібрану колекцію своїх вдалих, зроблених за десятки років, знімків до персональної виставки, яку готує до відкриття на 28-е лютого наступного року. Від глядачів і їхніх щирих симпатій слова попросила виноградівчанка Марія Конкіна. Вона розповіла про творчий шлях митця, мистецький тандем цього сімейного подружжя, де двоє неймовірно талановитих живописців торують свої дороги та незалежні прояви таланту в світі вітчизняного культурно-мистецького простору і напрацьованих ними нових стилів, як пророслих пагонів і вдалих розгалужень на дереві сучасного живопису.

Ця сфера людського духу доступна всім

Оглядаючи, виставлені зараз на творчий огояд художником Олегом Омельченком, його роботи, задумуєшся над можливостями людського самовираження. Ось палітра духовних робіт “Михайлівський жіночий монастир с. Драгово”, “Хуст, церква Святої Анни”, “Портал” греко-католицький храм, “Вид на костел Святої Єлизавети”. Вражаючі портрети товариша Артема Азарова, позивний “Митець”, у розквіті сил і таланту убитого на ненаситній і кровожерній, нав’язаній нам війні, “Дівчина з Верховини”… Дуже виразні і промовисті натюрморти “Повістка”, “Передчуття”, “Квіти у вазі три червоних поприги” , “Інтер’єр з пучком трав” , “Глечики і яблука” , “Інтер’єр з рукавичками”… Пейзажні роботи “Краєвид з трубами”, “Зимовий мотив”, “Захід сонця” теж заслуговують на свою оцінку. Цікаві східні мотиви у полотні “Людина-ягуар” та захоплююча його “Маска”, повішена на гвіздку поряд із зображенням тризуба та лаврового вінка..

З відчутним задоволенням і приємними враженнями ми залишали освітлений святковими гірляндами вечірній Хуст, що подарував нам неймовірну радість і святкове відчуття: зброя мистецтва кинула часові виклик: “Виживемо! Нам є чим дивувати світ! І своєю невтомною працею з пензлем і фарбами, художники теж наближають нашу відчутну і омріяну ПЕРЕМОГУ, якої нам усім так хочеться і вона .. не за горами.