Успішною дитину робить її старанність

…Тільки разом з батьками, спільними зусиллями, педагоги можуть дати дітям велике і справжнє людське щастя…

Василь Сухомлинський

Нас познайомила серпнева спека. На шкільному подвір’ї, під  берізками, на лавочках  відпочивали дорослі, які сюди, на ігровий майданчик, прийшли самі відпочити у затінку    і привели хто своїх  дітей, а хто онуків. Діти швидко знайомляться, знаходять  спільну мову, включаються в  ігри, біжать до рідних попити водички, щоб втамувати спрагу.

Біля  мене сіла молода, вродлива, не по роках підтягнута, жінка. Вона уважно стежила  за дітьми. Потім до неї підбігла  дівчинка, років  семи… Зробила кілька ковтків    освіжаючого напою і попросилася ще трохи погратися з подругами. Мама дала добро, лише нагадала  дівчинці: “Міланко, тільки не забудь, нам ще треба займатись англійською”…

Рідкісне ім’я у цієї дівчинки…  Має в собі приховане древнє слов’янське коріння…. Узагальнює воно глибинні почуття  прив’язаності і любові та ознаки особистих,  властивих лише її характерних рис: приємна, мила, дорога, солодка, улюблена… І прізвище – незвичне слуху – Печиборщ. Властиве скоріше вихідцям  козацького роду. Отже, очевидніше  всього, ця семирічна дівчинка опинилася у нашому, затишному  провінційному містечку Виноградові, як мала переселенка. І, виявилося  насправді, так воно і сталося. Коли розпочалася широкомасштабна війна, свої щупальця  ворог  простягнув і до столиці. Почалися жахливі, ніким непередбачувані події: повітряні   тривоги, сповіщення про авіанальоти і необхідність людей негайно ховатися в укриттях, тривалі завивання сирен, якими неслися  машини невідкладної допомоги чи рятувальники з пожежних підрозділів бентежили уяву мирних людей, сіяли паніку і страх… Добре, що Леся Петрівна вчасно оговталась. Почала наспіх збирати найнеобхідніші в дорогу речі. Прихопила харчі і водичку. Сама сіла за кермо автомашини і вирушила в невідомість з чотирьох річною Міланкою.

З неймовірними труднощами тоді добрались  до Виноградова. Далі їхати не стали – прикордонна  зона. Так і залишилися у місті  під Чорною горою. Поволі  почали   освоювати тут своє нове місце  проживання, знайомитись з людьми, налагоджувати свій побут. Матері треба було думати і дбати про розвиток та  дитячий світ захоплення її дитини.

Перші кроки до мрії

Мама врахувала все: мала охоче займалася повітряною гімнастикою, тож стала відвідувати хореографічний гурток. Невдовзі приступила до вивчення англійської мови, а після кількох відвідувань уроків швидкого малювання, захопилася  образотворчим мистецтвом.  Позаторік записалася до викладача  Маріанни Василівни Гаврило. Треба дати належне, уроки у художнього керівника  Виноградівської школи мистецтв імені Бели Бартока  допомогли  старанній дівчинці сповна проявити себе, виробити свій стиль та вміння накладати мазки, підбирати яскраві і контрастні кольори. Від цього лише виграла і підсилилась  вражаюча промовність самого зображення  її  малюнку.

Другий навчальний рік семирічна Міланка  працює з Маріанною Василівною. Уважно ловить кожне  підказане їй викладачкою слово. Талановита  художня її керівниця  17   рік веде заняття образотворчого малювання. Добре знає дитячу психологію. Уміє  виважено і гарно поратись з дітьми. До кожного свого вихованця підійти. Вчасно   знайде потрібне і важливе слово. Діти перебувають у постійному полі її зору. І цей   своєчасний і вдалий зв’язок, ненав’язливо дана вихованцю потрібна порада, змушує  дитину одразу прореагувати. Своєчасно вона  зробить свої справедливі спроби щось посилити чи послабити у  виконуваним на черговому занятті  малюнку. Юним художникам це одразу  допоможе опанувати якусь важливу деталь в техніці  малювання. Лише  за  минулий рік така старанна робота  вчительки з учнями, школярці дала  можливість  на заняттях  намалювати понад 30  оригінальних малюнків, які    передбачені  по тематиці навчальної  програми мистецької  школи.

Міланка охоче показує свої  об’ємні роботи: “Мотанка-Мавка лісова, мій оберіг”, “Пухнастий білий  Заєнько”,  натюрморт  “Цілющі вітаміни взимку –  лимон і яблуко”, “Мій пухнастий котик –  Васильок”, “Миколай несе дарунки”… Розумна і стримана дівчинка  швидко реагує, сприймає і відчуває суть завдання, знає, що  їй слід показати на малюнку, щоб  яскраво проявити своє  бачення. З нею цікаво вести  діалог… Вона  комунікабельна з дітьми… Товаришує з Анастасією  Горобець. До речі, обидві  дівчинка успішно навчаються  у другому  “А”  класі першої міської ЗОШ І-ІІІ ступенів. По сходинках  знань їх тут теж веде одна з найкращих  вчителів початкових класів Сільвія  Йосипівна  Галушко. Перший  день навчання в цьому році після зимових канікул   проявив як  її вихованці скучили за школою, уроками. Навіть настирний  шкільний   дзвінок на перерву,  не перервав бажання дітей  спілкуватись із своєю  улюбленою  наставницею. За четвертою партою побачила Міланку. Семирічна  школярка старається  стати успішною у всьому. Коли  виросте, Міланка  мріє стати дизайнером  і  привносити в побут простих людей  гарні і  корисні речі, як це постійно  робить її матуся Леся Петрівна Івченко, яка  у Виноградові  знайшла себе, своє материнське покликання і щастя…

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського  відділення  ГО  МАЛІЖ