Жив єдиним бажанням зробити світ духовно багатшим і кращим

Історія життя і діяльності Святого Франциска Асизького стала центром цікавої зустрічі   вірників місцевого Вознесенського римо-католицького храму у Виноградові. Пройшла вона в рамках ювілейного відзначення 800-ліття з дня народження засновника згромадження монахів-францисканців і стала вдалим доповненням відомостей про нього. Її так цікаво, виразно і глибоко пізнавально провів отець Маріо (у миру Ференц  Вайнраух). І розпочав він зустріч з щоденної молитви Святого Франциска Асизького перед хрестом розп’ятого Ісуса, що приніс себе в жертву за гріхи і за примирення з Богом усього людства.

Всемогутній і славний Боже,

Освіти темряву мого серця,

І дай мені справжню віру,

Стійку надію і досконалу любов,

Чутливість і розум, господи,

Завжди виконувати твою святу і правдиву волю…

У Святого Франциска було своє визріле в душі розуміння: Бог керує світом. Церкві дає своїх святих. Ними проявляється і керує  святий дух. І церква отримує нове дихання,  Це він по-синівськи щиро любив оточення, в якому перебував, тварин, навіть хижаків, з якими умів розмовляти, багатий рослинний світ, цілюще зілля, землю по якій ходив, людей, з якими його зводило життя. Його не лякали життєві труднощі, незручності, невлаштованість, людські осуди і несправедливість. Усе був готовий пережити, перенести витерпіти, подолати в собі заради любові до Христа. Був твердо переконаний, що лише єдиний Бог збереже людину, поблагословить, покаже їй своє обличчя, помилує і дасть мир та спокій душі її.

Прожив Святий  Франциск 44-ри роки земного життя. Похований в церкві Сан-Франческо в Ассізі, в Італії. Це місто стало серцем цієї країни. Той, хто хоч раз побував у ньому, відверто зізнається і каже, що біля усипальниці Святого Франциска молитва сама проситься і ллється з людського серця. Місця тут відчутно намолені.   Атрибутами Святого Франциска визнані і оберігаються: Тау-хрест, голуби, птахи, тварини, вовк в ногах 8 Рax et borum, францисканський аскетизм, стигмати ‒ особливий знак від Бога. За  два роки до своєї  смерті чоловік пережив страждання Христа. І на його руках, ногах та з боку появились 5 незагойних, постійно кровоточачих важких ран, Сталося це на горі Таверна. Тут Святий постійно усамітнювався  для молитви. Тривалий час вів свою щиру розмову з Богом. Перебуваючи в його відчутній присутності. І сталося диво: з небес  до нього спустився юнак в образі шестикрилого серафима, всередині якого був розіп’ятий сам Ісус. Вся гора Таверна засяяла дивним світлом, а Франциск в цей час відчув у собі дивні зміни. Тут він пережив такі страждання, які переносив на хресті сам розіп’ятий Ісус Христос. Впродовж свого життя, Франциск був закоханий і Його любив та цінував понад усе.

Що привело Франциска до святості?!

Народився 7 липня 1182-го року, в заможній родині купця П’єтро ді Бернардоне, який успішно торгував тканинами і маючи значний від цього дохід, позичав свої гроші  людям, які розпочинали свої власні справи. Часто їздив у Францію, де скуповував товар. Там зустрів  Піцу де Боурлемонт, яку вибрав за дружину і привіз в Італію. Вона і   народила йому сина, якого охрестила Джовані, Але чоловік, повернувшись з доріг додому, дав йому інше ім’я – Франциск (в перекладі – француз). Згодом у єдиного в  родині хлопчика-улюбленця, якого батько бачив спадкоємцем і продовжувачем своєї справи, з’явилося шестеро сестер. Не знаючи нівчому відмови, Франциск виріс і серед  своїх ровесників став “королем” молодіжних забав і пригод. Йому хотілося чогось неймовірного. Бачив себе лицарем, коли між двома містами почалася війна, пішов воювати і потрапив в полон. Тут, розбещений батьківськими статками, юнак побачив людське горе, страждання, біль, вперше  пережив приниження, важко захворів, тут тверезо задумався над життя, і виніс важливий для себе урок: не в грошах, почестях і славі людське щастя, вони не варті нічого. У світі є інші, важливіші речі і цінності – духовність.

З полону  батько викупив сина. На превеликий жаль, він не виправдав його надій. І замість того, щоб дбати про примноження сімейного достатку, син почав роздавати гроші  обездоленим, злиденним людям. Розлючений купець порахував, що син став божевільним і відвіз його на суд до єпископа Василя. Той уважно вислухав обидві сторони, і коли батько прилюдно відрікся від сина, той мовчки скинув з тіла свій одяг і вручив його батькові з такими словами: “Повертаю тобі, те що ти мені дав. У мене є єдиний мій отець Небесний, якому я і служитиму. Епископ пройнявся повагою до юнака. Зняв з плечей червону мантію і прикрив нею оголеного перед людьми  упертого хлопчину.

Світле його пізнання божого слова

Святий Франциск був звичайною людиною. Як його біограф Фома описує: “Був середнього  зросту, смаглявий з себе, красномовний, веселої вдачі. Голова кругла, витягнуте продовгувате лице, прямі брови, темне волосся. Ходив у коричневій рясі до п’ят, оперезаний білою мотузкою з трьома зав’язаними вузлами. За плечима його  звисав капюшон, який надійно захищав від стужі, зимових холодів, вітрів, дощу. На ногах  був взутий в легкі сандалі. Як крик його надії  на вічне життя  залишалися щоденні  поклоніння хресту, щира молитва, сподівання у вічності на зустріч з  єдиним своїм отцем небесним, святим людинолюбним  Богом.”

Коли ходив, проповідуючи Боже слово, йому приснився віщий сон в якому виразно прозвучали Божі слова: “Іди і відбудуй мою церкву, яка розвалюється.” 

Біля себе вже мав своїх по вірі і переконанню послушників-братчиків. Святий Франциск зібрався і вирушив до Риму.  Добився аудієнції з Папою Римським у якого попрсив поради, що має далі робити? Папа Інокентій, який у  віщому своєму сні побачив молодого монаха який старанно підпирав святу будову, що на очах руйнувалася. У францискові впізнав того монаха і дав йому таку пораду: “Іди і далі проповідуй Боже слово і напиши статут свого згромадження, де чітко вкажи місію, права і обов’язки його  служителів.”

Монах виконав цей наказ свого найвищого покровителя і почав відвідувати святі місця. Побував в Азії, добрався в Марокко, пройшовся святинями Єрусалиму. Запам’яталася йому зустріч з султаном. Після відвертої з ним розмови той  зізнався Франциску, що охоче прийняв би християнську віру, однак навколишнє оточення його намір би просто не зрозуміло і осудило. Однак він охоче слухатиме Франциска, підтримуватиме і допомагатиме йому у його подальших задумах. Він відчув, що цей францисканець робить усе саме так, як робив на землі Христос. Він не шукає підводних каменів, а  чесно позбавляється і роздає своє майно та йде слідом тим шляхом, який вказаний йому самим Ісусом.

Своє щастя святий вбачав у людській покорі Всевишньому. Це його виважений і остаточний вибір: служити Богові і людям, через святе причастя під видом хліба і вина допомагати вірникам звільнятись від обтяжливих буденних кайданів земних гріхів і заново відроджуватись у вірі. Ця благодать діє через тих, хто так виконує свою християнську повинність. Якщо так жити і чинити, то можна дійти до вершин святості.

Залишив він по собі і дуже потужну діючу донині молитву “Боже, вчини мене знаряддям миру”. Вона вибита на іконці з його зображенням. Досі зберігся його рукопис, написаний на чистій італійській мові ще задовго до започаткованої знавцем італійської мови Данте… Отець Маріо робить висновок: святим він не народився. Став після усвідомленого свого вибору, вважаючи своїм батьком єдиного Бога-отця в небі; матір’ю –  святу церкву на землі. Вона завжди покладається на своїх дітей і постійно піклується  про них. Перебування на війні в Італії змінило його. Під час військових дій Бог перемінив Франциска і зробив його вірним своїм служителем. У Виноградові згромадження францисканців сягнуло 5 віків. Заново відродилося у 1989-у році. Місту  були заново повернуті храм Вознесіння Пресвятої Богородиці, келії та саму споруду  монастиря Святого Яна Капістрана. Останній повністю відновлений. Після старанної   реставрації холодні кам’яні стіни, всі його кімнати-келії  набули неповторного вигляду і далі  придатні для людського проживання. З початком широкомасштабної війни цілих півроку в них безкоштовно проживали самотні літні і молоді сімейні пари вільно переміщених осіб зі Сходу, мирні люди-переселенці із зон бойових дій. Отець Маріо нагадав, що в угорському видавницті “Нова людина”  вийшло з друку унікальне 363-и  сторінкове  видання  “Францисканці у Севлюші”  (“П’ятсот століть  в реальній появі і часі”). Книга нашої землячки з Виноградова, колишньої викладачки третьої міської ЗОШ І-ІІ ступенів імені Жігмонда Перені  Маріанни Рішко, “Ferencesek  Nagyszoloson” (Otszaz eves  jelentek terben es idovben), яка зараз проживає в Будапешті, основана на історичних архівних матеріалах і достовірних документах та свідченнях  пережитого віками часу. Жінка-пошуковець і краєзнавець, тонко описала історію  появи чернецтва в місті, його внесок у розвиток духовності, культури, освіти і менталітету угорського населення, постійно проживаючого тут на протязі цих історичних періодів. Потім священик і наставник храму і монастиря запросив присутніх оглянути відреставровану старовинну будову і відчути молитовний  подих минулих тут п’яти віків. Враження  від цієї творчої зустрічі  важко передати. Залишились вони справді глибокими і незабутніми. Простими словами їх не переказати. Кожному  присутньому на цім заході  їх  варто було свідомо пережити і відчути в душі. Бо таке сприйняття і відчуття справді на довго і воно у пам’яті людській неодмінно відіб’ється, відкарбується і не забудеться…

Марія КОНКІНА 

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ