Своїм гармонійним співам хористи зачарували слухачів
Ноти – це лише мистецтво записувати свої ідеї, головне – це мати їх…
Фредерік Стендаль (Анрі-Марі Бейль, французький письменник, мистецтвознавець)
Ніяка картина, ніяке слово не можуть висловити найсуттєвіше, найінтимніше – зміст серця так тонко і виразно, як музика. Її сердечність незрівнянна, незамінна…
Куно Фішер
Я не знаю більшого щастя для композитора, ніж написати просту пісню, яка через 5-10 років стане народною, а ім’я творця між тим буде забуто…
Ріхард Штраус
Слова іноді мають потребу в музиці, але музика не потребує ні в чому… Коли я пишу свої пісні, головне для мене полягає не в тому, щоб скласти музику, а в тому, щоб задовольнити сокровенні наміри поета.
Едвард Гріг
Ця музика здатна торкнутись глибин людської душі
Високе мистецтво музики… Воно відкриває в людині безмежні світлі почуття, щирі пристрасті, світлі думки, приховані, раніше невідомі їй, душевні сили Відкриває їй світ в нових тонах і барвах, робить духовно багатшою… Важливо уміти її слухати, сприймати душею і перебувати в просторі її звуків, що до нас постійно линуть з небес і проявляються земними голосами…
Англійське слово “kantus” перекладається і означає “пісня”, “мелодія”, “спів”… Напередодні свого першого публічного виступу в честь Дня вчителя, в Ужгороді, у 1985-у році учасники камерного хору з числа ентузіастів хорового співу, вибрали собі саме цю назву. І вона стала їхнім дороговказом на тривалих гастрольних шляхах ближнього і дальнього зарубіжжя на довгих 40 років… Незмінним натхненником колективу співаків став народний артист України, художній керівник і диригент, залюблений з дитинства в музику, ужгородець – Еміл Сокач. Постійно обновлювалась концертна програма хористів, розширювався діапазон виконуваних ними творів, урізноманітнювалися музичні жанри, змінювався склад виконавців: хтось виїжджав за межі області чи країни, хтось доєднувався, але незмінним залишалось бажання співати і доносити до слухачів перлини світового музичного надбання, гармонію, зміст, повноту і довершеність вражень, вихлюпнутих з душі людських емоцій і почуттів, красу голосового наповнення і повноту цього неперевершеного звучання…
За 40 років “Кантус” неодноразово виступав у Виноградові. Свої концерти давав у різних залах: у палаці графа Жігмонда Перені, в залі засідань райвиконкому та районної ради, в міському Центрі дозвілля… На цей раз приємною несподіванкою стало оголошення: з новою програмою “Звуки небес, голоси землі” наш уславлений Академічний камерний хор “Кантус” (художній керівник – Еміл Сокач, хормейстер – Ондраш Тазінгер), з концертом на підтримку захисників, у програмі якого твори провідних українських композиторів, виступатиме в міському греко-католицькому кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. До названої в афіші святині, на вулицю Михайла Лучкая, 11 заздалегідь почали сходитись любителі хорового співу, Розмірено сюди прямували як самотні, так і цілими сім’ями: молоді, і літні. Люди охоче всідалися і займали свої місця…
Вчасно сказане добре слово
У визначений час до храму входять хористи. Вдячними оплесками їх появу зараз нагороджують присутні глядачі. Намісник, отець Мирослав Сипко тепло вітає прибулих у Виноградово співаків і передає слово диригенту Академічного камерного хору “Кантус” Емілу Сокачу. Він оголошує, що першим виконаним зараз твором буде Гімн України “Боже великий, єдиний”. Зосереджений погляд хористів… Легкий змах рук керівника і весь зал зводиться, стоячи підспівує хористам. Шквал гарячих оплесків проноситься між глядацькими рядами. Торік широка громадськість нашого краю урочисто відмічала 100-літній ювілей від дня народження видатного композитора і піаніста, педагога і засновника колективу “Угорські мелодії” при Закарпатській обласній філармонії, Заслуженого діяча мистецтв України (1968), члена Спілки композиторів України (1952) та Угорщини (1992), автора неперевершених улюблених в народі пісень “Верховино, світку ти наш”, “Ой у мої миленької”, “Косив косар сіно”, “Ой капуста, капуста” іштвана Ференцовича Мартона. Зараз прозвучали піднесені його духовні твори “Ave Maria”, “Благослови душе моя, Господа”, “Милість Спасителя” та “Тобі співаємо, Боже наш”. Чистота звуків, підсилена чудовою акустикою просторої зали, соковите чотириголосся хористів, які то наростали, то плавно стихали під красномовними жестами рук диригента, установили налагоджений контакт з глядачами і викликали в них згусток небувалих приємних емоцій та відчуттів.
Захоплено зустріли присутні в залі глядачі оброблений Ганною Гавриляк славоспів “Мати милосердна” (солістка Анастасія Дворницька). Пісню-реквієм “Пливе кача по Тисині” вперше повернув до життя композитор Дезидерій Задор. Першою її виконавицею стала славнозвісна співачка з Воловця, провідна солістка Заслуженого Закарпатського в ті часи, державного хору ‒ Віра Баганич. Тепер цю пісню, присвячену всім полеглим на війні нашим захисникам, Героям України, виноградівські глядачі почули у варіанті, написаному композитором Іштваном Мартоном.
Хористи порадували своїх слухачів давніми народними піснями “В гаю зелененькім вода тече” (обробка Філарета Колесси) та “За горами, за лісами” (оброблена колишнім керівником Заслуженого Закарпатського державного хору ‒ Михайлом Кречком). “Вечірню пісню” Золтана Кодая та “Este van mar, csillag van az egen” Іштвана Мартона на слова Шандора Петефі ми почули вперше. З “Різдвяної сюїти” Іштвана Мартона, в якій озвучені 8 колядок, зараз хористи співають дві ‒ “Во Вифлеємі новина” та “Коли ясна звізда в небі засвітила” (солістка Оксана Щербата). Вони нас знову повернули в незабутні роки дитинства, коли, як “звіздарі” хлопчики вирушали з хати до хати, віншуючи щасливих свят маточці, тіткам, бабусям, сусідам…
Співаки гарно озвучують угорську різдвяну колискову. І сонечко з двору заглянуло в храм, ожилило лики святих і розпис, на якому Марія з Йосипом схилились над новонародженим Ісусом, що лежить у ясельках на пахучому сіні… Не оминули хористи світом визнану колядку Миколи Леонтовича “Щедрик, щедрик, щедрівочка”.
У 1926-у році, на ознаменування 5-ти річчя заснування хорового товариства, в Ужгороді, проходив фестиваль співочих колективів усього Закарпаття. Виконувані ними твори відібрали і видали окремою збірочкою. До неї увійшла унікальна колядка “А у сего хазяїна” записана композитором і хоровим диригентом, музичним критиком, педагогом, засновником хорової капели “Думка”, з якою багато подорожував по Україні, священиком на Поділлі ‒ Кирилом Стеценком. До речі, за 40 років свого земного життя, Кирило Григорович на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олеся Ольжича Василя Самойленка написав З0 солоспівів. Він ‒ автор дитячих опер на казковий сюжет “Івасик-Телесик ” та “Лисичка, котик і півник”. Як композитор Кирил Стеценко написав музику до п’єс “Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка, “Про що тирса шелестіла” С.Черкасенка, до поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка, “Бувальщина” А. Велисовського… Залишилися ним незакінченими опери “Полонянка”, “Кармелюк” та драматична сцена “Іфігенія в Тавриді” за драмою Лесі Українки. Завершив свій виступ Академічний камерний хор “Кантус” світлозвучною колядкою “Тиха ніч, ясна ніч” австрійського вчителя початкових класів та церковного органіста у селі Арисдорф, написаною, в грудні 1818 року Францем Грубером. Довгими, нестихаючими оплесками вдячні слухачі нагородили виступаючих співаків. Отець Августин Сокол дав високу оцінку тій прославі Всевишньому, що прозвучали у озвученій заворожуючій слухачів, концертній програмі хору. Це теж відчутний внесок у нашу Перемогу. Ворогу ніколи не здолати народ, в якому живе дух нескореності, незламності, творчого покликання і горіння, Божої прослави.
Люди полишали Успенський храм зі світлими відчуттями вражень і емоцій. Заворожені співом хористів і тими звуками небес і земними голосами, які протягом концерту тут лунали. Ще довго вони проживатимуть цю неповторну зустріч з прекрасним хоровим мистецтвом і ділитимуться своїми враженнями і насолодою, в які сповна занурились і пережили станньої січневої неділі.
Марія КОНКІНА,
очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.