Небом сонечко гуляє: Юлія Драгун

У кожної людини найтепліші спогади пов’язані з дитинством. Вже у зрілому віці згадуються навіть дрібниці, які колись сколихнули дитячу уяву, у погляді очей просвітилися радістю, яскравими картинками запали в маленьке сердечко.

Вписалися вони і в пам’яті вже визнаної в ріднім краї поетеси-піснярки, майстерної літераторки, умілого оповідача-прозаїка і драматурга, просто шанованої у народі вчительки-етнографа Юлії Юріївни Драгун. Народилася в долині гірської річки Лужанки в селі Новоселиця на Тячівщині 25 червня 1955 року. На її дитинство випали нелегкі повоєнні часи. Молодим помер батько. Мати стала вдовою. І на її руках залишилося п’ятеро донечок. Тільки гора Великий Камінець могла би розповісти, як на досвітках вона поспішала по гриби, лікарські цілющі ягоди та трави, як поралася в хаті і на господарстві, аби дати всьому лад. Вчасно дітей до школи допровадити, в ланці свою норму виконати. Старалася заробити на хліб та на одяг дітей, аби не були гіршими за інших.

Вечорами мати знаходила час розповісти дітям казку чи яку бувальщину, заспівати колискової, спільно помолитися і попросити ангелика, аби охороняв сон донечок.

У школу Юлійка пішла вчасно. Вчилася гарно. Охоче заходила до бібліотеки. Радо підбирала цікаві книжки, уважно перечитувала їх і знову міняла на інші. Завжди хотіла знати більше, аби потім уміло переповісти своїм ровесникам. Згодом це захоплення переросло в творчість. Після восьмирічки була вечірня школа робітничої молоді. У 17 років вийшла заміж за Михайла Драгуна. В плині часу не замітила, як виросли і вийшли в люди її сини Володимир та Михайло. Прийшов час і в сім’ю радо прийняли невісток Поліну і Тетяну. Це вони наділили їх найбільшим багатством – шістьма внуками. Саме дітям вона найбільше завдячує за потяг до пера. Вже у зрілому віці, після важкої, виснажливої і тривалої хвороби якось з онуком Михайликом переглядали передачу на телеканалі «Глас». Ведуча попросила глядачів намалювати до почутої історії свою картинку і доповнити її власними враженнями-думками. Хлопчик вдало намалював малюнок, а вона доповнила це домашнє завдання своїми поетичними рядками. Від телевізійників з Києва надійшла швидка відповідь, мовляв, пишіть, малюйте і надсилайте до нас. Радо використаємо в ефірі телепростору.

Так почалася її творча діяльність. За короткий проміжок часу нею були написані і видані книги «Хто раніше всіх встає?», «Зернятко мудрості», «Горнятко доброти», «Посміхайтесь добрим людям», «Веселіться, верховинці», «Карпатська цілюща криниця», «Дорога до криниці доброти», у чеському перекладі Терези Хланової з містечка Вімперк збірочка «Кошик повний доброти», «Мереживо чудесних мрій», «Сяйво моїх думок» та «Перлини Верховини».

Її твори друкувалися в журналах «Дзвіночок», «Малятко», «Жінка», «Культурологічні джерела», «Благовісник», у газеті «Слово вчителя»… Жінка стала лауреатом багатьох престижних всеукраїнських конкурсів імені Володимира Дроцика, Мирона Утриска та Леся Мартовича…

Її ім’я записане до Почесної книги «Золотий фонд Бойківщини». Вона також прийнята до рядів творчого об’єднання художників, літераторів і митців-умільців прикладного мистецтва «Митці Тячівщини». І визнана тут як найактивніша членкиня, що по школах Закарпаття постійно зустрічається з обдарованими і талановитими дітьми. Їм вона прививає любов до рідної землі та неповторних мальовничих куточків краю, до рідної мови як невичерпного джерела нашого постійного спілкування…

І ось нова, дуже приємна, хвилююча і вражаюча новина: для наймолодших шанувальників поезії Юлія Драгун написала 14-ту книгу віршів «Небом сонечко гуляє». У ній 60 віршів. Це золоті крихти людської мудрості, материнської доброти, барвистого відсвіту рідної землі. Вона завжди приваблює нас: у пору весняного цвітіння, літнього достигання хлібних ланів, плодів та засмаги, п’янких осінніх запахів стиглого винограду, налитих соками яблук, груш, слив, заворожуючою зимовою білизною далеких гірських вершин з безкраїми ялиновими, буковими, смерековими та змішаними лісами.

Нова збірка авторки видана у видавництві «Карпатська вежа» в Мукачеві у серпні 2016 року. Відредагував її відомий письменник, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Мирослав Дочинець. Куратором книги став поет, член правління Національної Спілки письменників України Василь Кузан.

Приваблива ця книга тим, що після кожного віршика юним читачам подані цікаві малюночки. Свої твори авторка присвятила Божій Матінці, рідній матусі, неньці-Україні, Святому Миколаю, ангелику-охоронцю, сонечкові і чарівному літечку, жабульці-квакушечці чи її дружкові жучку, равлику-Павлику чи мудрому котику, Христинці-художниці чи павучковим рушничкам, квасолинкам у стручку, вишенькам-черешенькам, якими влітку охоче ласують дітки, грибочкам – боровичку, опенькам та лисичкам, сороці-білобоці та іншим звірятам, які у природі живуть поруч із нами. Їх кожен зможе розфарбувати на свій смак. І в тих барвах, в яких дитина їх сприйняла. І тоді ця повчальна дитяча книжечка стане завершенням спільної творчої роботи поетеси Юлії Драгун та її юного шанувальника-читача.

Хочеться подякувати авторці за такий гарний даруночок для малечі. І віриться, що допитливих розумників ця книжечка спонукатиме до творчості, надихне їх проявляти свої почуття та враження і, як мрії, впевнено втілювати їх у реальність.

 Марія КОНКІНА