Книга молодого автора знайомить з життям ромів

8 квітні 1971-го року у Лондоні пройшов перший Всесвітній ромський конгрес. Тоді спільнота цього народу визначилася і офіційно  запропонувала внести у світовий вжиток єдину назву своєї нації «роми» (Єдина Росія називає цю національну меншу населення «циганами»).

Цікава доля цього народу. Міграційний шлях циган проляг з Індії через Персію, Туреччину, Грецію, Болгарію, Сербію, Румунію, Угорщину, Чехію, Німеччину, Францію… У літописах сліди переселення цього кочівного народу збереглися з часів Хрестового походу до Єрусалиму 1219-го року. Далі їх поява зафіксована на території сьогоднішньої Словаччини в  хроніці Долиміла 1242 року. В Чехії архівні дані підтверджують їхню появу, яка збігається з датою 1399 року. В ті часи їх називали циганами чорними.

Долею свого народу зацікавився і молодий ромський автор Микола Бурмек-Дюрі. Частина осілих кочівників опинилася і на Закарпатті. Проживають вони у різних місцях і гарно вписалися між населення всіх регіонів області. Роми нас називають «гадже», що означає – чужинці. Сільська дітлашня прозивала їхню малечу «море дік–дік». Та між собою діти завжди гралися, спілкувалися, ходили на забави, перегляди кінофільмів.

Третя книга «Гонір дикої троянди» побачила світ за фінансового сприяння Міжнародного фонду «Відродження», який проспонсорував і два попередні літературно-художні видання Миколи.  Прикрасив обкладинку книги малюнок самого автора «Ромська танцівниця». Автор вдало сфокусував увагу читача на грації, ритміці і запальному характері циганок, які своєю присутністю завжди скрашували сільські гуляння і приносили радість і задоволення місцевим глядачам. Книга вийшла у вересні накладом 500 примірників у поліграфічному видавництві Івана Ребрика «Гражда» в Ужгороді. Вона одного формату з виданими тут раніше двома його літературно-художніми виданнями «Щоденник молодого рома-мандрівника» та «Мама казали правду». Зібрані разом три книги створюють гарний подарунковий набір і являються чудовим доповненням до описаних молодим літератором поезій, прози та щоденників діда.

Охоплює книга 215 сторінок. У першому розділі «Гонір дикої троянди» надруковані 57 його віршів. Це – глибокі роздуми молодої людини про життя, кохання, вибір самостійної дороги і бажання приносити користь народу. Його вірші «Чому постійно мовчиш», «Нехай згасають дні», «Моя душа тривожиться на мить», «Постукав – відкрила двері її мати», «Чому Ти покохала не мене», «Стою біля входу в гуртожиток», «Розвернулась, гордо пішла» заставляють читача призадуматись, як багато часом залежить від самих нас. Треба уважніше ставитись до людей, уловлювати їхній настрій, думки і бажання, ніколи не приймати поспішних рішень і гонорово не рубати з плеча, бо згаряча можна наламати багато дров. І вже не просто буде вибудовувати стосунки, згладжувати свої переживання, біль душі, спричинені поспішним, необдуманим і не виваженим у свідомості рішенням.

Цікава і політична його лірика «До суспільства», «Я кричу, що є сил», «Мої співгромадяни», «Розмова», «До українців», і покладена на музику пісня «Солдати»…Вони – згусток молодої енергії, авторове споглядання і бачення тої трансформації, яку зараз зазнає і проходить наше суспільство, народ, аби сповна проявити свою людську честь і гідність. Автор вважає, що всі нації, які проживають на теренах України, повинні стати побратимами. Лише в єдності нації закладена могутність нашої держави.

«Романо-дром» (ромська дорога) – це роман, який складається з двох частин: «Молитва» та «Мій рідний дід». У розділі «Житейські бувальщини старого рома» – 27 справді житейських історій ромського народу. Це і притча про трьох синів; розповідь про землю і передана історія безвіз; це і кохання рома до вродливої не ромки; це і сповідь цигана крадія, ворожба жінок на картах, на руках та їхні гадання і непередбачувані випадки з життя заробітчан…Цікаво написані три його небилиці про рома у чоботях. Задумаєшся над долею чоловіка Пряника, який ще малого коника не купив, а сина Робіка уже побив, бо той на нім ще не возився, але може йому зламати хребта. І про хитрого цигана, який позарився за капусту в чужому городі, бо на нього вдома чекало п’ятеро голодних дітей. Навіть дільничний міліціонер дозволив йому понести кілька головок капусти додому, хоч добре розумів, що старий йому збрехав, буцімто господар обійстя найняв його зрізати капусту.

Завершується нове видання 6 цікавими повчальними історіями, які включені у розділ «Безкінечні бабчині оповіді». Кожна оповідь несе моральне повчання, бо людина завжди отримує те, що заслуговує. І кожен повинен знати, як вибачитися перед ближнім, якщо ти опинився у непередбачуваній ситуації життя.

Цікаві поетичні та прозові тексти автора. У  них вдало передані настрої людей, які на перехрестях своїх доріг зустрічають і по-різному сприймають ромів у своєму оточенні та суспільному середовищі. Родина і громада, сила рідної землі до якої всі міцно прив’язані, допоможе глибше пізнати і зрозуміти духовну та ментальну цінність і вартість людського життя, уважніше оцінити свої буденні вчинки, пориви, щиріше сприймати тих людей, яких доля виведе нам на зустріч.

Марія Конкіна