За чашкою кави в кафе «Тиса» з Іваном Говбаном

Фізик за освітою,  романтик в душі, «не поет», філософ за покликанням – Говбан Іван Петрович.

Ну, що ж, на моє прохання надати свою біографію Іван Петрович пожав плечима, усміхнувся й промовив: «А мені нічого  сказати про себе окрім того, що я пишу». 

– Ну, для того аби Ви писали то принаймні, мали народитись.

– Та… я народжуюся кожного дня в жінці, тим самим народжую жінку в собі.

– Простіше кажучи – Ви любите жінок.

– Хіба, їх можна не любити? Так. Я люблю жінок, як об’єкт пізнання Всесвіту. І взагалі,  я романтичний прагматик, звичайний житель Всесвіту, носій любові, до того ще й заразний.

– А можна, трішки подробиць своєї «заразності?» (ледь помітно усміхається)

– Розумієте,  19 січня 1961 року мама мене народила в нашому мальовничому містечку Виноградів. Зростаючи в учительській сім’ї мені нічого не лишалось, як стати «не поетом»-філософом.

– Чому?

– А тому, що мама  – математик, батько – філолог української мови. Всесвіт живе за законами математики. Адже існує зв’язок між пропорціями та мистецтвом, архітектурою, природою, людиною… це можна назвати математичною гармонією, що в свою чергу розглядається, як фізична космологія, а це вже підрозділ астрономії, який досліджує фізичне походження Всесвіту і його природу в найбільших масштабах… Тож, закінчивши Виноградівську школу №8 я вступив до Ужгородського Державного Університету на фізичний факультет, кафедра квантової електроніки. Даний фах допоміг мені зрозуміти, що  фізичні поняття – найпростіші та водночас основоположні і загальні в природознавстві. Фізичні закони, висновки, наслідки з фізичних теорій мають глибокий філософський зміст. До того ж фізичні закони, поняття і теорії завжди були ареною жорстокої боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Ця боротьба точилась, наприклад, з питань теорії світла, вчення про поля, теорії відносності, радіоактивності тощо. Величезна логічна роль наслідків з сучасної фізики, глибокий зв’язок фізики з філософією. Тому фізика відіграє вважливу роль у формуванні діалектико-матеріалістичного світогляду…

– О-о-о-о… (тепер уже усміхаюсь я, Іван Петрович на мить змовкає та продовжує):

Р. Декарт стверджував: «Дайте мені протяжність та рух, і я побудую Всесвіт». Я дозволяю собі говорити інакше –  рух це простір, котрий щомиті я формую у власній свідомості. І якщо хтось мене спитає з чого складається Всесвіт, як досвідчений фізик і просто мисляча Людина – відповім – Всесвіт складається з Мене.

Своїй праці над вивченням  Себе я присвятив більше  двадцяти років. У ці роки вмістились  миті одруження, народження дітей – сина та дочки. Та на, жаль  – і несприйняття найдорожчими людьми та суспільством. І тільки роки усамітнень  та молитов дали мені змогу віднайти Райдугу Душі. Так у 2010 році у Львівському видавництві «Сполом» вийшла друком моя книга «Райдуга душі», книга присвячена Жінці, яка славить мир. Наступні її частини чекають свого часу на паперове втілення.

– На скільки я знаю, то наступна частина під назвою «Душа райдуги» вже таки ховається за Вашою пазухою. Чи ні?

– Так, – скромно відповів, наче відкрив таємницю, – знаєте, я не акцентую на цьому увагу, бо насправді у мене є ще багато Зошитів з інформацією.

– Свої твори Ви називаєте інформацією?

– Саме так, бо я тільки записую.

– Що ж, тоді бажаю Вашому Інформатору натхнення та дякую за спілкування.

Сьорбаю ковток чорної, міцної кави у затишному Виноградівському кафе та біжу…  лишаючи продовження розмови за столиком на зручному, м’якому диванчику. Якщо Ви хочете послухати її, то можете присісти скраєчку, але я раджу поговорити з автором особисто. 

Світлана Кедик