«Виноградівські пацьорки» в особистостях – Андріана Ромушка (Горват)

Що ж, «Виноградівські пацьорки» стартувавши першої суботи Червня та впродовж усього місяця радували містян суботніми забавами через творчу діяльність учасників. Ярмарка пройшла,  спогади лишились. Творче піднесення набрало свого апогею і  певно більше у споглядачів, бо принаймні мені, хочеться знову прийти в пасаж між вулицями Шевченка та Миру, і застати там приємних  жіночок, котрі з захопленням діляться своїми витворами.  І як жартуючи каже Оля Гал – «Девочки, улыбаемся и машем, улыбаемся и машем». 

Отже цього тижня я зустрічалась з Андріаною Ромушка (Горват). Ловлю себе на думці, що їх історії  майже однаково починаються: вийшла заміж, завагітніла, сиджу в декреті, треба чимось займатись…  Добре, що в наш час є  ІНТЕРНЕТ, виявляється це справді велика сила, і в цьому випадку у найкращому розумінні.

Тож, Андріяна протягом трьох років за допомогою Інету вивчає «Скрапбукінг».

 «Від  англ. scrapbooking, від англ. scrapbook: scrap – вирізка, book – книга, букв. «книга з вирізок» – пояснює вона. А почалося все з  мого весілля. З усього переліку стандартних запрошень мені нічого не сподобалось, вирішила створити щось власними руками. Це запрошення було на звичайному папері А4 формату, знайшла якісь намистинки, якесь мереживо… не професійно, але з любов’ю. Власне, у всі  свої вироби я вкладаю часточку душі і,  повірте, буває вночі (під ранок) встаю аби встигнути  допоки донечка не прокинеться, щось поробити,  коли нарешті виріб готовий і я бачу задоволення та захоплення тих людей, для кого він був створений, це є найбільша винагорода, та втіха.»

Як чоловік ставиться до вашого хобі?

Підтримує. Йому подобається все, що я роблю. Адже для господарських потреб  часу маю, і для нього та доці мене вистачає.

За освітою ви хто?

Саме зараз здобуваю вищу освіту, вчуся на заочному відділенні Рівненського інституту Водного Господарства, за спеціальністю – облік і аудит.

Тобто, в майбутньому ви збираєтесь творчу діяльність поєднувати з бухгалтерією? 

Ну, принаймні планую довчитись та влаштуватись на роботу. А улюбленою справою я зможу й поміж іншим займатись.

Існують якісь певні стилі, чи техніки  «Скрапбукінгу»?

Так. Ну, наприклад: «Вінтаж» – стилізація під минулі епохи; «Шеббі-шик» – тил Вікторіанської романтики; «Американський або класичний» – з великою кількістю різних прикрас; «Європейський» – мінімум прикрас та спеціальний процес обрізки фотографії певними інструментами;  “Clean and Simple”– чисто і просто.

Будь який виріб виготовляється за допомогою тієї чи іншої техніки, до прикладу ембосінг – створення об’ємної фактури на паперовій поверхні. Буває сухим та вологим. Але це довго розказувати… Є ще техніка вирубки – процес вирізання по відповідному шаблону. Для вирубки заготовок використовуються спеціальні машинки та фігурні компостери.

Насправді це дуже цікаво, розвиваюче. Звісно праця клопітка та потребує багато зусиль і терпіння.

Але разом з тим я не тільки ділюся своєю любов’ю через вироби, а й заряджаюсь енергією, тому це обмін.

Які саме вироби ви виготовляєте?

Запрошення на різні свята,  книги побажань, коробки на диски, конвертики, листівки…

Основна ваша мета, для чого не спати ночами?

Я вважаю, що будь який виріб створений власноруч несе в собі заряджені частинки енергетики творця, саме тому ці речі, теплі, позитивні, добрі… І певно єдиною метою є те, що  мені хочеться впровадити розуміння через яке люди б цінували ручну роботу.

Ви досягли своєї мети, принаймні частково?

Частково, так. Але  й надалі прагну розвиватись, вивчати нові техніки, стилі, для цього маю закупити додаткове приладдя, поїздити на майстер класи, адже творчий процес кожної миті набуває нових пізнань…

• 

• 

Що ж, Виноградівчанка Андріана Ромушко, вразила мене своєю привітністю, усміхненим обличчям і дійсно, той посил, який вона несе у своїх виробах з вкарбованими сердечками на папері наповнений теплом.

І дай Бог аби чоловіки наших  творчих жіночок й надалі підтримували їх, берегли та лілеяли… а люди  –  цінували майстринь.

Світлана КЕДИК