«Творець творить щоб жити» – Валерій Дьордяк

Хустське народне творче об’єднання «Митець Верховини» створено у березні 1964 року групою молодих художників: Ю. Герц, А.Кидора, Я Пашко, І. Калинич, Н. Герц, і. Гайду, П. Кляп, М. Гаврило.

Ці люди поставили собі за мету об’єднати  професійних, самодіяльних художників та талановитих майстрів для пропаганди образотворчого мистецтва,  традицій і самобутності рідного краю.

До речі, їхня мета актуальна й по нині, бо ниточка єдності з року у рік зводить людей у спільних ідеях, виставках, пленерах. Впродовж тривалого часу створено матеріальну базу, відкрито художній салон-галерею об’єднання, працює дитяча художня школа, ну, а я їду в м.Хуст  до творчої художньої майстерні на зустріч з сьогоднішнім головою  об’єднання – Валерієм Дьордяком.

Стареньке приміщення з високою стелею без сучасних комунікацій виявилось напрочуд привітним. Певно там огортає творча аура, яка живе у кожному закуточку. Ми з Валерієм   обрали собі для бесіди комірчину, що по своєму вигляду та вмісту вкрай переповнена різними елементами, це і картини, і старі речі побутового вжитку,  і макети якихось робіт, готові композиції, дошка з фото, рамки, пензлики, фарби… такий собі  вулик з неперевершеним творчим безладом.

З його вуст я дізнаюсь, що «Митець Верховини» налічує  55 людей. Усі вони  вживаються  у спільній ідеї та різноплановій творчості. І все тому, що задумали охопити весь ореол умінь та можливостей безграничної  людської душі і втілюють вони це у живописі, графіці, скульптурі, прикладному мистецтві… ексклюзив у тому, що вони, як об’єднання,  зберігають народні промисли у своїй первозданній красі.

Розкажіть мені трішки про себе.

Народився 1967 р. в м. Хуст. Закінчив Ужгородське училище  прикладного мистецтва ім.Ерделі. З 1991 р. є членом творчого об’єднання «Митець Верховини», сьогодні – голова об’єднання….

Він випалив ніяково у стилі статистики, але коли питаю про розколотого глечика дивним чином зліпленого він бере його до рук і  статний мужчина переді мною постає   залюбленим у своє маленьке творіння.  Самовари, праски… усе тут припадає творчою пилюкою, щось в очікуванні  переродження, щось у забутті… Але те, що самовари світяться, а розбиті глечики  грають, хоч і маленьку, але таки роль у п’єсі вигадливого творця – вражає.

Валерій каже:

«Люблю щоб старі речі світилися.»

Я бачу тут у вас і ковані роботи.

Так. Адже я поєдную скло і метал.

Містика якась  – такий витончений і такий грубий матеріал в поєднанні народжує витвір. Мені здається, що у цій майстерні  люба тріска, чи шматок заліза, чи скла, чи тканини… знайде свого нового народження, нічого не буває зайвим.

Особисто ви ще в яких стилях працюєте?

Вітраж, мозаїка, живопис.

Вітраж вивчав самотужки.  В процесі  може виникати бите скло, яке стає елементами мозаїки. Одно з перших, що почав робити зі скла це фюзінг (певна технологія вітражу)  – запікання скла в печі, в такому вітражі відсутні металічні перетинки між скельцями, натомість скло спікається при температурі 800 градусів  за Цельсієм та стає однорідним, вплавляючись одне в одне.

Я бачила ваші роботи вони дещо  неординарні, вони сюрреалістичні, абстрактні.   І взагалі усе, що я тут бачу це поєднання дивних речей, несподіваних, парадоксальних… образів.  Це що – вияв розладу стандартного мистецтва чи прояв  своєї особливості?

Це те, що називається:  творець творить щоб жити.

Звідки берете ідеї?

Ідеї приходять спонтанно. Знаєте, якось я дивився картини намальовані людьми, що живуть в божевільнях. З того часу задаюся питанням: чи ми нормальні?  Там справді вартує над чим задуматись, ото справді абстракція… І власне ідіот – це людина не від світу цього…

Ви любите читати?

Люблю історію, люблю різну науково публіцистичну  літературу. Свого часу Ведами захоплювався, наскальними малюнками.

Певно і музику любите?

Я працюю з музикою – класику  обожнюю, та ремікси.

Ваше кредо?

Хочу прожить так, что бы не было мучительно больно за прожитые года.

Найбажанішою творчою ідеєю є?

Написати  запах квітки.

Ваші плани на майбутнє?

Жити – любити, бути любимим, займатись улюбленою справою….

Якоїсь миті мені здалось, що ми говоримо про все перебігаючи від теми до теми, будоражачи уяву ні про що. Певно, ця людина володіє, якимось зарядженими позитивними частинками у найкращих традиціях сьогодення. Власне, як Валерій каже:

«Усе що ти створюєш наповнюється твоєю енергетикою тож будучи митцем береш на себе велику відповідальність, адже пооцінювач твого витвору відчує увесь прояв твоєї сутності. І взагалі я рахую, що творчих людей Бог дає для рівноваги добра і зла. Це саме ті посередники, що поєднують світи та виміри.»

Що ж, мені пора. Зустріч з людиною, яка більшість свого часу проводить в майстерні  та  є безпосереднім учасником у відтворенні та підтримці мистецтва свого рідного краю  вражає  ерудованістю.

Ну, а якщо ви митець то маєте можливість стати до лав об’єднання «Митець верховини».

Об’єднання існує завдяки  пожертв та членських внесків. Та найбільшим внеском може стати небайдужість кожного з нас не тільки до мистецтва, а насамперед до власної культури.

Світлана КЕДИК