Виноградівські пацьорки в особистостях – Наталія Копинець

Фахівця зі збору, обробки і впорядкуванню матеріалу про креативні явища й процеси, аналіз, ходу й результати творчої діяльності, оцінки її успішності й можливостей її вдосконалення, з прогнозування, перспективного й поточного планування майбутнього експонату  називають майстром, а позаяк мова зараз піде про особу жіночої статі, то – майстриня.

Але якщо серйозно, замість кількох словосполучень вмістити слова:  інформація та  економічна діяльність, то можемо сформулювати визначення  – економіст. Власне, тільки в Україні, отримавши вищу економічну освіту, молода жінка продовж кількох років працює фотографом, виходить заміж, автоматично йде в декрет аби віднайти в своїй жіночній сутності не тільки прихильність  до посуду, дитячих підгузків, звісно –  любов до дитини й чоловіка,  а ще й творчу наснагу до рукоділля.

Ремесло, яке вона собі обрала існує з давніх давен, і нікому достеменно не відомо з яких часів жінки стали у декоративному розумінні брати до рук голку створюючи орнаментальне або сюжетне зображення на предметах. В Україні вишивання було дуже поширене, а сьогодні й поготів – адже основну роль у процесі  грають кохані чоловіки. Ну звісно, у подружніх стосунках 50 і більше відтінків  сірого (навіть ниток) і не тільки, мають неабияке пристрасне значення. Тому у чоловіків є вибір – бути меценатом творчої діяльності  коханої жінки  або бути меценатом творчої діяльності коханої жінки.

«Канва, узори-візерунки захопили мене ще в студентські роки. Саме тоді вперше спробувала вишивати, а два роки тому почала вишивати сорочки, певно,  від бабусі здібність перейшла».

Ось так, виховуючи донечку, яка є основною помічницею з переміщення канви та намотування ниток, а ще розкидування по кімнаті готової продукції … виноградівчанка Наталія Копинець вишиває пейзажні картини і картиночки, сорочки і сорочечки…

А нещодавно в рамках ярмарки «Виноградівських пацьорок», що пацьорківці проводили в пасажі вулиць Шевченка та Миру, Наталія зарекомендувала себе як така, котра створює «деревцята щастя»  – топіарій.  Ну, хоч дерево і штучне, але щастя таки підійде до будь-якого сімейного інтер’єру. Саме тому, не претендуючи на мініатюрні копії справжніх дерев, Наталія створює прекрасні речі  у прояві власної фантазії. До речі, нещодавно в приміщенні Виноградівської дитячої бібліотеки, Наталія  влаштувала майстер-клас по створенню «дерева щастя».

Можливо, її роботи не захоплюють всепоглинаючою аурою мистецтва, але це тільки тому, що особливість будь-якої творчості осідає глибоко у спогляданні пооцінювача не конкретної речі, а обсягу речей. У даному випадку, Наталія більшість своїх експонатів подарувала друзям. Тай  декретна відпустка  триває трішки більше двох років.

• 

• 

• 

• 

• 

І якщо молода жінка не тільки вродлива, не тільки гарна людина, а ще й мама твоєї дитини (це я до чоловіка Сергія звертаюсь) встигає життєву буденність прикрашати такими маленькими, але важливими детальками сімейного модерну… ти маєш любити її ще міцніше, як ідеально правильний вибір своєї долі, навіть по при те, що на  рукавах твоєї сорочки вже понад два роки не дошитий хрестиком узор. Нехай вона завжди висновує яскраві кольори  вашого спільного життя у колориті стосунків.

Ну, а якщо ви вподобали роботи Наталії, вона може їх повторити, більше того – створити експонати на ваше замовлення.

Світлана КЕДИК