Збирає він скарби народні для сьогодення і для майбуття

Попри всі труднощі життєві наш народ такий багатий непересічними талантами. Яскравим доказом цього є справді чесний, благородний, до нестями працелюбний Іван Васильович Хланта. Енергії, запалу і натхненню цього 74 річного чоловіка справді подивуєшся і порадієш.

Майже піввіку у своїх руках літератор впевнено і надійно триває перо. Вдома його ніколи не застанеш. Від села прямує до села. Щоб вчасно почути, записати і зібрати уже ледь вловимий відгомін віків і в золоту покласти скарбничку народну. Щоб жодна пісня, переказ, легенда, приповідка, колядка, вертепне дійство, народна звичаєвість та обряд не забулися, не загубилися у минулому, а були збережені і сама вічність пригорнула їх до себе, стоголосим відлунням подивувала прийдешні покоління торжеством самого життя, виразності його співочої української душі, запалом темпераменту, натхненням, мудрості, дотепності, влучності слова, жаги до усього прекрасного, що нас оточує, дивує та радує щодня.

Кожна нова книжка Івана Хланти – важлива подія в літературно-мистецькому житті нашого краю. Літературознавець і фольклорист, будитель і журналіст, невтомний працелюб, котрий постійно слухає гомін віків, збирає, записує, повертає народу найцінніші його духовні скарби є автором близько 70-ти книг. Недавно у товаристві друкованих видань «Патент» в Ужгороді вийшло його унікальне літературно-художнє видання «Карпатський діамант» (присвячене коханій дружині дітям, внукам і правнукам, всім шанувальникам народного етно-простору). Тираж його невеликий – 300 примірників. Охоплює 218 сторінок.

Видання розпочинається з передмови «Поезія стривоженого серця» заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата міжнародних та всеукраїнських премій у галузі літератури, науки та культури Володимира Качкана з Івано Франківська, написаної у жовтні 2014 року. Доктор філологічних наук та професор з Прикарпаття цікаво описав долю сільського підлітка Івана Хланти. З дитинства хлопчик полюбляв читати поетичні  і прозові твори. Сам пробував писати, намагався друкуватись в газетах. В районці підмітили сільського школяра і запросили до літературного обєднання. Його він охоче почав відвідувати. Доля уперше звела Івана Хланту з досвіченними письменниками та мудрими наставниками молодих Олександром Маркушем, Миколою Рішко, Юрієм Керекешем, Дмитром Лазарем, Борисом Яценко (майбутнім дослідником «Велесової книги» та «Слова о полку Ігоревім»).

Творча юнь Хустщини тут збиралося частенько, читала і обговорювала власні твори, організовувала і випускала літературні сторінки, з віршами виступала у робітничих колективах міста, перед учнями та вчителями міських шкіл. Любов до поетичного слова спонукала юного поета продовжити навчання на відділенні української мови та літератури філологічного факультету Ужгородського державного університету, покликала за собою. Там він прилучився до народної творчості і став провідним фольклористом України. За свого життя записав більше 7 тисяч текстів пісень та мелодій на них не лише в Закарпатті та сусідніх областях України, але і поза її межами – на Мараморощині і Банату (Румунія), у Руському Керестурі та Нове Орахово (Сербія), на Кубані (Краснодарський край, Російська Федерація), де і нині компактно проживають українці. На базі цих записів Іван Васильович видав 7 фундаментальних збірників української народної пісні: «Ой видно село» (2003), «Пісні Іршавщини» (2005), «Співайте Богові нашому, співайте» (2008), «Народні пісні українців Банату» (Румунія(2009)), «Співанки закарпатських гір і долин» (2009), «Пісня – то моє життя» (2013), «Пісня над Дунаєм» (2014).

І ось нова творча робота автора – книжка «Карпатський діамант» (2015). Складається вона з 3 розділів. Перший – «Співають струни у душі моїй». Сюди увійшли тексти 51 вірша Івана Васильовича, сонячного народно-пісенного змісту, написані автором у різні роки і вдало покладені на музику провідними українськими композиторами Миколою Попенком (26 пісень), Василем Кобалем (3 пісні), Василем Сторонським (9 пісень), Андрієм Червеняком (2 пісні) та на музику народну (11 пісень). Про зміст пісень читач довідається із самих їхніх назв «Є немало сіл на світі», «В Копашнові є присілок Поляна», «До Копашнова, отчого краю», «Іде весна широким кроком», «Хоч сніги лежать довкола», «Рідна мова – дар це Божий», «Часто думка непокоїть» та інші. Цікаві роздуми навіюють тексти «Білі хмари купаються в небі», «Петро Скунць прикипів до Вкраїни», «Десь витає поезія Ковача», «Літописець Гаврош». Знайшли своє відображення і суворів та тривожні події неоголошеної росіянами війни проти України. У мереживі рядків автора проглядаються рішучий засуд тим, хто щодня веде запеклі бої і відбирає молоді життя захисників Вітчизни. Пісні «Рать московська щохвилини бреше», «Донеччани наші милі», «Патріарх Кирил і Путін» та інші несуть у собі суворе попередження та засторогу окупантам і терористам, яким ніколи не покласти українців на коліна.

Другий розділ «У зорянім вінку» склали вірші-посвяти Михайла Ряшка, Маргарити Феєр, Петра Куртанича, Григорія Кубова, Михайла Хланти, Василів Габорця, Густі, Білича, Шкробинця, Кобаля, Вовчка, Григорія Зденка, Івана Гарастея, Юрія Шипа та їх побратимів по перу, які висловили своє захоплення просвітницькою та подвижницькою роботою Івана Васильовича Хланти, що в рідному селі організував літературно-мистецький музей чи неєдиний на теренах України, до якого охоче завертають не лише українці, але і туристи з різних кінців світу, як до храму, де можна почерпнути витоки, велич, історію та культуру рідного народу, побачити його воістину невмирущі цінності і скарби.

Третій розділ нової книги склали 35 відгуків відомих літераторів, вчених і науковців, дослідників рідної мови та літератури, Петра Ходанича, Бориса Галаса, Петра Угляренка, Омеляна Довганича, Василя Габорця, Дмитра Кременя з Ужгороду, Григорія Зденка з Одеси, Анатолія Подолинного з Вінниці, Мирослава Мороза зі Львова, чотирьох Микол – Кагарлицького, Козака, Дмитренка та Жулинського, Юрія Руденка, Людмили Іванникової, та Ганни Макаренко з Києва та інших, які дали високу оцінку фольклористичній, літературознавчій, бібліографічний та мистецтвознавчій роботі Івана Васильовича Хланти, який піввіку свого життя збирає скарби народні для сьогодення і для майбуття і впевнено тримає минулого нитку, щоб бачить українське майбуття і сонячним, і радісним, і барвистим.

Марія Конкіна